У компанії Дракули та короля Матяша

Відносно недавно (років десять-п'ятнадцять тому)світова кінематографічна спільнота почала із захватом вдивлятися в новачка (можна було б навіть вжити більш жорстке визначення – вискочень) у своїй компанії – в так звану румунську Нову хвилю. За минулі роки новачок довів (і продовжує доводити), що вихватнем він не є: Румунія продовжує з дивовижною стабільністю (хай навіть і не так часто, як би того хотілося) радувати фестивальних завсідників гурманськими кіностравами власного виробництва. У стабільності цього кінематографу (варто, мабуть, відійти від визначення «Нова хвиля» - не може ж вона завжди бути новою) сумніватися не доводиться, особливо після зустрічі з ним в одній з його колисок – в легендарній Трансільванія, в одному з семи міст (тут ми «тонко» натякаємо на одну з її історичних назв – Семигороддя, одним з яких, до речі, є Хуст)якої – Клуж-Напоці – вже в 13-те проходить найбільший румунський кінофестиваль. Про серйозність намірів румунської держави щодо власного кінематографу свідчить той факт, що в країні створено систему його підтримки на кшталт французької або польської, завдяки якій частково фінансується фестиваль; те ж, що фестиваль завжди проходить на відповідному художньому рівні гарантує команда на чолі з одним з учасників тієї самої «Нової хвилі», режисером Тудором Джурджиу (див. фільм «Хворе кохання» його авторства). Така подія не могла не припасти до смаку «розбещеному» культурним різноманіттям клузькому глядачеві (на думку багатьох місцевих мешканців культурними столицями країни є Клуж та Тімішоара): тільки минулого року на фестивалі відбулося більше 400 показів, що їх відвідали 62 тисячі глядачів (щоб зрозуміти вагомість цієї цифри варто знати, що в Клужі живе близько 350 тисяч осіб). Не нехтують Міжнародним фестивалем «Трансільванія» і світові зірки: за минулі 12 років приз фестивалю за внесок у світовий кінематограф отримали Майкл Редфорд, Анні Жірардо, Удо Кір, Ванесса Редгрейв, Франко Неро, Ніколас Роуг, Катрін Деньов, Клаудія Кардінале, Вім Вендерс та Жеральдін Чаплін. Цього року цієї чести буде удостоєно Дебру Уінгер.

Чи варто і говорити, що саме Клуж можна вважати батьківщиною румунського кінематографу: не тільки тому, що ще 1919 року тут було засновано першу в Румунії кіностудію під очевидною назвою «Трансільванія», але й тому що однойменний міжнародний фестиваль є найбільшим щорічним оглядом національного кінематографу. На екранах клузьких кінотеатрів (а їхня архітектура та шарм заслуговують на окрему статтю) публіка вперше побачила найзнаменитіші фільми, які й склали згодом славу сучасного румунського кінематографу: «Захід» Крістіана Мунджіу, «Смерть пана Лазареску» Крісті Пуйю, «12:08. На схід від Бухареста» Корнеліу Порумбою, «Каліфорнійська мрія» трагічно загиблого Крістіна Немеску, «4 дні, 3 тижня та 2 дні» Крістіана Мунджіу, який 2007 року завоював першу для Румунію «Золоту Пальмову гілку». Хочеться вірити, що і в програмі цьогорічних «Румунських днів» в рамках Міжнародного Кінофестивалю «Трансільванія» на глядача очікую чимало приємних сюрпризів.

Відомий фестиваль і фантазією та уявою його організаторів: починаючи від того, що на його плакаті мирно співіснують два найвідоміших уродженця Трансільванії – Влад Цепеш, який послужив прототипом Дракули Брема Стокера, і Матяш Корвін, який шанується як найвеличніший угорський король, закінчуючи назвами фестивальних секцій. Наприклад, програма других повних метрів колишніх учасників фестивалю називається «Звичайні підозрювані», а програма фільмів про помсту – «Око за око». Визначити кращого серед учасників останньої і має в якості члена журі Міжнародної Федерації кінопреси (FIPRESCI) в найближчому майбутньому авторові цих рядків. Але про це – в наших наступних публікаціях.