Жанна Еррі: Перший фільм – це справжній виклик
19 січня 2015 року кореспондент kino-teatr.ua зустрівся у паризькому готелі Intercontinental Paris Le Grand з режисером-дебютантом Жанною Еррі, фільм якої вона його обожнює» виходить на українські екрани 23 квітня.
КТ. – «Вона його обожнює» - ваш перший повнометражний фільм, то ж було б логічним, якби ви представилися нашим глядачам.
ЖЕ. – Мене звуть Жанна Еррі, і це дійсно мій перший фільм. Раніше я займалася театральними постановками, а за освітою я акторка. Також я написала книжку і сценарій до цього фільму. Таким чином я поступово відійшла від акторської професії і прийшла до режисерського ремесла.
КТ. – А в якому театрі ви працювали?
ЖЕ. – Ви маєте на увазі, якого типу театр? Я більше займалася постановками літературних творів, до того ж швидше бульварного штибу, але я люблю і інші види театру: я працювала в Паризькій консерваторії і як акторка, і як постановниця, де мала справу з авторами різноманітних штибів.
КТ. – Я читав, що ваші роздуми над цим вашим першим великим кінопроектом зайняли майже 10 років. Чому?
ЖЕ. – Це не були роздуми. Це зайняло 9 років тому що, по-перше, це була моя перша робота і написання сценарію відняло у мене багато часу, та й фінансовий монтаж стрічки теж був непростим. А треба було ще знайти і гарних акторів на головні ролі. Та й займалася я не тільки цим: я ще писала інші сценарії, ставила в театрі, займалася дітьми.
КТ. – А як ви обирали акторів на головні ролі? Наприклад, Сандрін Кіберлен, якай щойно зазирала в нашу кімнату?
ЖЕ. – Що стосується Сандрін, то я завжди захоплювалася її роботою, до того ж вона в моїх очах як раз і була втіленням образу ідеальної фанатки. Я бачила свою головну героїню як людину сонячну, радісну і той же час просту, а Сандрін завжди дуже природня, але в той же час дещо дивна, у неї є все, що відзначає велику акторку. То ж, її я вибрала дуже швидко, і вона теж негайно погодилася на цю роль. І, до речі, вона дуже допомогла у створенні цього фільму. А ось з актором на роль співака у мене були проблеми: у мене пробувалися багато знаних акторів, все було дуже хаотично, але в решті решт ми знайшли Лорана Лафітта і, на щастя, він погодився. На щастя тому, що він просто ідеально пасує до цієї ролі і він все зробив саме так, як я собі це уявляла.
КТ. – Якщо не помиляюся, месьє Лафітт і в житті співає. Він вміє співати, вміє танцювати….
ЖЕ. – Він – справжній актор. До того ж він отримав освіту в англосаксонському дусі: його навчали вокалу, він вивчав хореографію, але в першу чергу він все ж актор. Так, він співає, але у Франції він не відомий як співак. Якщо він і співає, то тільки для себе, в сімейному колі, але не професійно.
КТ. – А хто послужив прототипом для цього персонажу? Патрік Брюель чи хтось інший?
ЖЕ. – Це швидше мікст з Патріка Брюеля та інших дуже і дуже популярних співаків, чиї пісні дуже і дуже популярні у Франції на протязі останніх 20 років.
КТ. – А як би ви самі могли визначити жанр вашого фільму? Це швидше полар, комедія, чорна комедія чи психологічний етюд на тему міфоманії?
ЖЕ. – Так, визначити жанр мого фільму вельми важко. Правда, однією ногою він знаходиться в жанрі поліційного фільму, полара, а іншою – в комедії. Для себе ж я визначаю жанр свого фільму як кумедний полар, але його можна вважати і психологічним поларом, і комедією з саспенсом. Мені важко визначити точніше, але в будь-якому випадку це суміш.
КТ. – А не могли б ви навести кілька імен та назв, з якими у вас асоціюється цей ваш фільм?
ЖЕ. – У мене є досить чіткі асоціації: в першу чергу, це французький фільм «Гаррі, друг, який бажає вам добра» (реж. Домінік Молль – прим.ред.), який я обожнюю, тому що режисер чудово зумів зробити те, до чого прагнула і я, а саме надати стрічці декількох тональностей. В ньому є і дуже смішні моменти і в той же час там є і напруга, яка постійно зростає. Ще я багато думала про Вуді Аллена, про такі його фільми як «Матч пойнт» або «Північ в Парижі». А ще у Клода Міллера є такий фільм – «Під попереднім слідством» - в якому дія розгортається в поліційному комісаріаті і там присутня величезна психологічна напруга. Ось ті фільми, на які я могла б послатися, говорячи про власну стрічку.
КТ. – Раніше ви казали, що підготувати цей ваш фільм було вельми важко. Ви мали на увазі фінансові чи якісь інші проблеми?
ЖЕ. – Так, в першу чергу фінансові, адже «Вона його обожнює» - перший повнометражний фільм, і немає на що послатися, щоб пояснити людям, від яких залежить фінансування, якою є тональність фільму. Адже по сценарію це досить важко зрозуміти. Багато хто з продюсерів вважали, що якщо мій фільм – полар, то він досить дивний, а для комедії він надто похмурий. То ж для мене створення цього фільму було справнім викликом.
КТ. – А який бюджет вашого фільму?
ЖЕ. – Близько 5 мільйонів євро.
КТ. – А до цього ви зовсім нічого не знімали? Навіть короткометражки?
ЖЕ. – Ні, одну короткометражку зняла.
КТ. – Бо інакше як можна було б переконати продюсера зайнятися виробництвом вашого повного метру?
ЖЕ. - Саме так. Це питання довіри, але моя короткометражка їм сподобалася, та й сценарій не залишив їх байдужими. То ж мені вдалося переконати вельми поважних продюсерів. Хоча перший повнометражний фільм – це завжди виклик для режисера, адже серед авторів фільму тільки я не мала жодних заслуг в кіно, на відміну від моїх акторів, продюсерів, оператора та інших.
КТ. – А ваш фільм уже, звичайно ж, вийшов у Франції?
ЖЕ. – Так-так.
КТ. – І скільки глядачів його переглянуло?
ЖЕ. – Майже півмільйона і цього достатньо, щоб цей мій проект був фінансово збалансованим.
КТ. – А ви вже готуєте наступні проекти?
ЖЕ. – Зараз я більше займаюся театральними постановками, але звичайно ж, розмірковую над своїм наступним фільмом.
КТ. – Що ж, удачі вам у цьому.
Алексей Першко 22 квітня 2015
