Наталія Ільчук: "Раніше я була налаштована скептичніше"

 Вчора ввечері завершились покази "некомерційного, аполітичного, соціально-культурного проекту", I міжнародного кінофестивалю короткометражних фільмів. Кінотеатр "Кінопанорама" протягом трьох фестивальних днів безкоштовно показував короткий метр з різних точок світу. Враженнями від проведеної події поділилась програмний директор фестивалю Наталія Ільчук, спеціально для "kino-teatr.ua".

Як виникла ідея фестивалю?

Ідея фестивалю виникла в Кирила Марікуци (авт. директор фестивалю). В Києві ніхто якось не додумався раніше робити міжнародний фестиваль короткого метру. Необхідність в цьому величезна, адже дві найбільші українські кіношколи в Києві, а студенти рідко коли можуть бачити, що знімають їх іноземні колеги. Також тут більшість кіностудій і незалежних режисерів. Кирило запропонував мені скласти програму і чесно кажучи мені цікаво було прийняти такий виклик долі.

Чи справдились Ваші сподівання з приводу кількості глядачів? Як Ви вважаєте: фестиваль зацікавив киян?

Не очікувала, що зал буде заповнений на кожному сеансі - все-таки в Києві величизний вибір куди піти і чим себе зайняти, та кияни вибрали нас і це перевершило наші найоптимістичніші сподівання.

На яких умовах Ви збираєтесь продовжувати робити фестиваль: комерційній чи некомерційній?

Фестиваль планує залишатися некомерційним, але якісь прогнози не хочу робити, бо не маю відношення до фінансової складової організації.

Як минули круглі столи, лекції на фестивалі? які питання бралися до розгляду?

В малому залі (авт. "Кінопанорами") ми проводили обговорення фільмів. Була чудова камерна атмосфера, де всі могли неформально поспілкуватись, але і в великому залі нa Q&A з режисерами завжди був шквал запитань.

Наталія Ільчук і член журі фестивалю Нікола Півеосан

В чому в Україні полягають труднощі при створенні кінофестивалю?

Щодо труднощів, то найбільше розчарувала байдужість представників українського кіно. Ми прагнемо всіх зібрати і зі всіма познайомитись на кіноподії, але митці в Україні вважають, що їм ніхто не потрібен і вони і так самодостатні.

Ви конкретно відбирали фільми до показу. Яку з програм було зробити найважче?

Всі програми було приємно складати. Особливе задоволення я отримала від роботи над норвежською і фінською програмами. Були проблеми з декількома фільмами, які хотілось показати, але автори вимагали гроші за трансляцію своїх робіт. Та ми не могли ставити режисерів в різні умови: комусь платити, а комусь ні. Тому довелось відмовити декільком особливо впертим фільмам, які не хотіли, аби їх демонстрували безкоштовно.

Яка ситуація в українському короткометражному кіно?

В українському кіно ситуація покращується з кожним роком. І я, чомусь, впевнена, що все буде розвиватись шаленими темпами. Хоча раніше була налаштована більш скептично.

Розмовляв Максим Івануха