Плоть+кров

Оригінальна назва: Flesh+Blood

Режисер: Пауль Верхувен

Сценарій: Херард Сутеман та Пауль Верхувен

Оператор: Ян де Бонт

Костюми: Івонн Блейк

Музика: Безіл Поледуріс

Монтаж: Іне Шенккан

Виконавці головних ролей: Рутгер Хауер (Мартін), Дженніфер Джейсон Лі (Агнес), Том Берлінсон (Стівен), Джек Томпсон (Хоуквуд), Фернандо Хіллбек (Арнольфіні).

Знято в системах Cinemascope та Technicolor

США-Нідерланди-Іспанія, 1985, 128 хвилин

Тема: Європа, 16 століття. Барон Арнольфіні та його син Стівен за допомогою наманців беруть місто. Барон обманює найманців на чолі з Мартіном та проганяє їх. Ті, у свою чергу, клянуться помститися своєму колишньому хазяїну та захоплюють обоз, в якому їде Агнес – наречена Стівена, яка стає коханкою Мартіна. При цьому Агнес розривається між двома мужчинами: до Стівена вона має справжні романтичні відчуття, а до Мартіна – майже тваринний сексуальний потяг…

Голандець пауль Верхувен 15 років мріяв про те, щоб зняти фільм, який «не був би схожим на жодну середньовічну історію, зняту до тих пір». Він вже був відомий як постановник таких неоднозначних фільмів як «Турецькі солодощі» та «Помаранчевий солдат». Його мрія здійснилася 1985 року, коли студія Orion Pictures надала йому можливість зняти перший для Верхувена американський фільм з бюджетом в 7 мільйонів доларів. І режисер з головою занурюється в роботу, щоб зняти «аутентичний опис 16-го сторіччя». Верхувен малює картину того, як «пітьма Середніх Віків починає відступати перед першими промінчиками епохи Відродження». А в очікуванні цих промінчиків Верхувен занурює глядача в світ мороку: осада фортеці, різня, мертвонароджені діти, смерть, самотність, загальний хаос, епідемії, тортури.

Перед зйомками Верхувен зробив величезну дослідницьку роботу і в результаті зняв цілком постмодерністичну стрічку, яка продемонструвала, що історично-авантюрний фільм цілком може бути авторським кіно.

Цікаво, що саме «Плоть+кров» став останнім фільмом Верхувена, в якому знявся його актор-фетиш Рутгер Хауер. Хауер, якого не без підстав вважають креатурою Верхувена, підчас конфлікту режисера з продюсерами виступив на стороні останніх і тим самим втратив можливість зіграти в «Робокопі», роль якого писалася Верхувеном спеціально для нього.

Окремо варто відзначити блискучу операторську роботу Яна де Бонта, який невдовзі розпочав самостійну режисерську кар’єру, та чудову музику Безіла Поледуріса.