Лига выдающихся джентльменов (от Vitaly Zhyvyi)

Фільм з бюджетом у 78 мільйонів доларів варто дивитися із двох причин, або там буде крутий кастінг, або там буде видно куди вкладені гроші (visuals). У випадку ЛВДж лише один Шон Коннері попадає у категорію „А", отже варто було чекати на шалені спецефекти.

Для вимогливих глядачів пост-радянського простору, культура коміксів така ж маловідома як для американів Мальчиш-Кібальчиш, чи Незнайка. Отже сподіватися на якісь ремінісценції із безхмарного дитинства було годі. Розгортання сюжету, підгонка фактів та так звана „легенда" залишала бажати кращого, але не варто надто критикувати, бо це найслабша сторона коміксів. Недоліки змісту були перекриті величезною кількістю різноманітної техніки, заблареними декораціями та, власне, самими персонажами. Часом траплялися нудні театральні моменти, але потім на зміну ішов екшн, да такий, що очі часом і не вловлювали що робиться. Ефектів справді вистачило, вони були справжньою прикрасою фільму. Не беручи до уваги той факт, що подекуди рефреш рейт був малий і деталі не вловлювалися.

Із „солянки квасової" персонажів крім героя Шона Коннері виділяється хіба що Джекіл і Хайд, яких зіграв Джейсон Флемінг (Снеч, Замок відмичка...). Перетворення доктора у монстра могло прикрасити будь-який фільм, наприклад „Халк". Решта ікс-менів столітньої давності виглядали якось блякло. Невистачало чи то гумору, чи то вмінь. Разом із невмирущими персонажами властивості до повного відновлення мав і їх одяг. Хоч і не було несподіваних твистів, проте пару цікавих моментів та поворотів все-таки було.

З самого початку проект ЛВДж пішов не так, то акторів бажаних не набрали (в т.ч. Моніку Белуччі), то, згодом, повінню у Європі було зруйновано частину декорацій вартістю в 7 мільйонів. Бокс-офіс в Штатах із стартовими 20 з лишнім мільйонів розчарував. І хоч гроші, в принципі, „відбилися", але шансу, що із могили в кінці фільму хтось вилізе у сіквелі, дуже і дуже мало.

Принаймні щось у цей дощовий і бідний на блокбастери період.