Вернер Герцоґ

Німецький режисер, сценарист і продюсер. 

Народився в Мюнхені, Німеччина. Справжнє ім'я — Стіпетіч Вернер. 

Дитинство провів в гірському селі Верхньої Баварії. Життя серед дикої природи сильно вплинуло на світосприймання Xерцога, наклавши відбиток на його твор­чість. Після розлучення батьків Вернер переїхав з матір'ю до Мюнхена, де відвідував гімназію, а з 1956 р. подорожував по Югославії і Греції.

Склавши в 1961 р. іспити на атестат зрілос­ті, він захоплюється кінематографом, знімає в 1962 р. свою першу короткометраж­ну стрічку "Геракл", а в наступному засновує власну кіноком­панію "Вернер Херцог Фільмпро-дукцион". В цей же час в гонитві за екзотикою він багато подорожує, відвідує Мексику, Америку, що не заважає йому вивчати історію, літературу і театрознавство в Мюн­хене і Піттсбурзі, публікувати статті про кіно в журналі " Фільм -студіо", займатися літературною працею. 

В 1964 р. його сценарій "Знак вогню" отримує приз Карла Майєра, а через два роки Xерцог створює стрічку "Безпримерний захист твердині німець­кого хреста" (1966), своєрідний етюд до свого майбутнього дебюту в ігровому кіно "Знаки життя" (1967, "Срібний ведмідь" на МКФ в Берліні, 1968), який він знімає в Греції. Там же він створює коротко­метражний фільм "Останнє сло­во" (1968), відмічений Головним призом в Оберхаузені. 

В 1967-1968 рр. під різними псевдонімами Xерцог виграє три призи літературного конкурсу Ба­варського радіомовлення. В 1968—1970 рр. під час перебування в Сахарі він знімає фільм "Фата Моргана", що показує картини часів заходу цивіліза­ції і закликає до доісторичної єдності людини і природи. Ця стрічка заслужено принесла Xерцогу репутацію "поета камери". 

З фільмом "Агірра гнів божий", створеному в 1972 р. в Перу, Херцогу вперше вдається спроба виходу до широкої публіки завдяки учас­ті в картині міжнародної кі­нозірки Клауса Кінскі. 

У 70-ті роки більшість фільмів Вернера Херцога супроводив успіх. Окрім "Агірри" найбільш значними роботами режисера цього часу сталі стрічки "Фітцкарральдо", "Кожен за себе і Бог проти всіх", "Серце із скла", "Носферату - примара ночі". "Кожен за себе і Бог проти всіх" отримав спеціальну премію жюрі на Каннському фестивалі, "Фіцкарральдо" - приз Каннського кінофестивалю, приз міжнародного католицького кінобюро на кінофестивалі в Сан-Себастьяні. Кінематограф Херцога видовище, з елементами містики. Типова сюжетна лінія - зустріч представників різних цивілізацій, зіткнення світу романтизму і світу раціональності, природи і цивілізації. 

В 1983 році в Австралії Xерцог грає у фільмі Пауля Коксу "Людина кольорів". У своїй картині 1984 року "Там, де мріють зелені мурашки" режисер повертається до критики цивілізації, розповідаючи про австралійських аборигенів і їх експлуатацію американським урановим концерном. 

В 1985 році Вернер Херцог інсценує в Болоньє оперу "Доктор Фауст", в 1987 році в Бейруті – "Лоенгрін", в 1991 в Катаньє– "Чарівну флейту". 

Херцог протягом цілого десятиліття (1991—2001) знімав лише документальні стрічки — про різні незвичайні події і про віддалені, маловідомі куточки Землі.  

В 2001 році, оселившись в Лос-Анджелесі, Херцог повернувся до ігрового кіно. Серед його нових фільмів такі картини як "Непереможний" (2001), "Рятівний світанок" (2006), "Поганий лейтенант"(2009). До вершин кінодокументалістики Херцога можна віднести документальні проекти американського періоду — "Людина-грізлі" (2005) і "Зустрічі на краю світу" (2007, номінація на "Оскар").