Примара американської мрії
Люди живуть, доки помиляються
Філіп Рот, «Американська пастораль»
Екранізації – мабуть одна з найскладніших частин кіновиробництва. По-перше, потрібно передати дух оригінального твору, а по-друге збагатити оригінальний твір візуальними засобами кіно. Для режисера Юена МакГрегора стояло вдвічі складне завдання взятись за матеріал вищого гатунку – адже його «підопічною» стала визнана Пулітцерівскькою премію за 1997 в номінації «художня книга» - драматичний роман письменника Філіпа Рота «Американська пастораль».
Сюжет побудований у формі історії в історії – на зустрічі випускників коледжу Джеррі Левов розповідає історію брата Сеймура письменнику Натану Цукераману, який думав, що «Швед» живе щасливим життям, а натомість він був змушений бути і на похороні товариша. Що ж зруйнувало «американську пастораль» заможної єврейської родини, в людини, якої здається було все – бізнес на пошитті рукавичок, красуня-дружина, - колишня Міс Нью-Джерсі, - і здається, вдумлива і розумна дочка? І біда прийшла зовсім несподівано, коли дочка вирішила піддатись загальній молодіжній течії протесту, вибравши радикальну терористичну стежину.
Власне, фільм «Американська пастораль» - це фільм про те, як розбиваються мрії на зламі історичних епох. Тільки-но відшуміла Друга Світова, тільки-но США вступили в благополучну епоху процвітання, як країну розколола проблема ставлення до війни у В‘єтнаму, яка лише скальпелем пройшлась по пухирю прихованих проблем соціальної та расової нерівності – і терор прийшов у самі Сполучені Штати. Саме конфлікт з батьками і штовхнув дівчину Мередіт «Мері» Левов на криву стежу і став початком її поневірянь, а також став початком розколу між подружжям.
В самій стрічці відчувається потужна літературна основа, автори вводять в картину цитати-роздуми з оригінального твору, і, навіть не читавши текст «Американської пасторалі», можна впевнено виділити підоснову твору неабиякої проникливої сили. Можливо, цей фільм і приклад того, що на зламі епох неможливо просто «відсидітись» десь на благополучному острівці, історичний вир доторкнеться і до успішних. Ця стрічка в деякій мірі – про незламність людського духу, коли волю і здоров‘я людини може підточити горе, проте до кінця людина буде вірити. Цей фільм і про те, що перед багатьма стоїть вибір – або залишитись в «золотій клітці», або спробувати іти шукати навмання «самого себе». Екранізація змогла використати і додаткові засоби кіно – кадри кінохроніки, відмінно підібрані костюми і декорації. Своєрідна, характерна для фільмів 60-х, 70-х, кольорова гама «плівкового» кадру тільки ще більш глибоко передає настрій даного кінотвору.
Власне, каркасом фільму є стосунки в трикутнику «чоловік Швед Левов – дружина Доун Дваєр – та дочка Мередіт», що їх втілили Юен Мак-Грегор, Дженніфер Коннеллі та Дакота Феннінг відповідно – і втілили їх природньо, без зайвого пафосу. В дечому автори, для рішення найбільш драматичних моментів, була використана деяка театральність і нарочитість сцен, мабуть, щоб рельєфніше передати літературне підґрунтя, так само як автори експериментують з композицією кадру. Персонажам «другого плану» приділена також педантична увага, що в результаті створює міцну і цікаву картину.
…«Американська пастораль» однозначно – не розважальне легке кіно, проте, мабуть в цьому і його основна цінність. Думаю, воно сподобається тим, хто здатен оцінити мистецтво друкованого слова – у своєрідному слові кінематографічному. Також, актуальність цього твору зараз, в Україні – це головна теза стічки,- широкомасштабні зміни в суспільстві, що приносять багато в чому новий уклад життя – в той чи інший спосіб торкнуться всіх і кожного, когось піднісши ввись, когось – навпаки, проте саме розуміння незворотності змін є деяким захистом від руйнівних наслідків. І, як останній кадр стрічки несе оптимістичну ноту, так і ми – будемо сподіватись на краще…
