Космоград
Не важко здогадатись, чому останній фільм радикального представника артхаусу Девіда Кроненберга завітав у широкий український прокат. Причина цьому одна - наявність у головній ролі мрії усіх дівчат-підлітків Роберта Паттінсона. Але складніше всього уявити, яким буде потужним вираження обурення пересічного, непідготовленого глядача, незнайомого з творчістю Кроненберга, який у своїй кар'єрі мав усе: від гучних овацій до провалів.
"Космополіс" дуже конспіративне і сумбурне кіно, яке викликає лише одне з двох можливих відчуттів: або ж це повне несприйняття, або стан розгубленості. Герой Паттінсона мільярдер, в голові якого твориться суцільний безлад, хоча він щодня проходить медичні обстеження. Усі ці нагромадження двозначних термінів, пустопорожніх розмов взагалі залишають в повному ауті, і інколи здається, що Кроненберг просто загрався і бажає викликати у глядача блювотний рефлекс, бо нічого беззмістовнішого останнім часом ніхто не знімав, адже сам гуру маячні Девід Лінч після "Внутрішньої імперії" вирішив зав'язати із повним метром. Проблема цього фільму звичайно що криється у сценарії, адже намагаючись вхопитись за одну з ідей висловлену героями фільму, глядач постійно слідкує за тим, як герої стрімко переливають із пустого в порожнє зовсім різні і протилежні думки. І це все не стосується глядача, з яким Кроненберг взагалі не встановлює контакту, що і призводить до відчуття некомфортності під час перегляду цього творіння.
У "Космополісі" вражаючий кастинг, але знову ж таки ні один з акторів другого плану не привносить у фільм якоїсь надособливісті, залишаючись маріонеткою у цьому прикро абсурдному фільмі. Ні Жульєт Бінош у ролі хвойди, ні Саманта Мортон у ролі однієї зі співрозмовниць Паттінсона, ні Матьє Амальрік у ролі анархіста не вражають чимось оригінально новим. Щодо самого "сутінкового" вампіра, то він також не вершить у позитивний бік долю цього фільму, залишаючись таким собі мажором, який потрапив у дуже придуркуваті обставини у зв'язку із божевільним сюжетом нового фільму Кроненберга.
Все це дуже прісне і набридливе видовище може зацікавити хіба візуальним вирішенням і як завжди прекрасним музичним супроводом Говарда Шора. Звичайно, що у Девіда Кроненберга були і гірші фільми. Згадати хоча б "Автокатастрофу". Але це? Дуже погано.
Максим Івануха
