Дюна
Дюна відсьогодні затягнула нас у вир піску, топового касту, якісної графіки та анберівбл візуалу.
Черговий фільм про Обраного. Який не хотів, щоб його обирали. Який відчуває себе частиною плану.
Та батьків теж не обирають. І в кожної дитини є обов’язки, які Пол вчиться виконувати.
На фоні становлення особистості, ми бачимо яскраві лінії ролі матері в житті дитини, сили генів, важливість наставника та вплив прикладу.
Що вихідних даних замало:
Щоб перемогти найкращого бійця, треба через «я сьогодні не в гуморі» тренуватись, щоб стати найкращим.
Щоб довести, що ти Месія (навіть якщо ти в це сам поки не віриш), треба робити вибір і йти своїм шляхом.
Щоб знайти голос, треба над ним працювати і бути впевненим в своїх силах.
Щоб витримати бурю, в якій зазвичай не виживають, треба віддатись потоку.
Щоб стерпіти будь-який біль, треба побороти свої страхи.
Проблеми ейджизму, клановості.
Зрада, самопожертва.
Стиль в кубі.
Я давно підтримую традицію етнічного вбрання. Так от події відбуваються в 10191 році. Надія є! І там кожний народ має власні, характерні їх планеті, стильові луки. Кожна деталь має своє призначення, кожний елемент одягу виконує свою функцію, кожна «рушниця в сцені вистрілює».
Хоча… гігантські піщані черв‘яки… ¡над дизайном яких працювали рік! Я не дуже второпала їх функцію, окрім як захист прянощів — найціннішої речовини у Всесвіті. Може вони є символом природи. Що вона завжди перемагає і забирає тих, хто їй шкодить.
Думаю, в другій частині ми про них дізнаємось більше.
Ну і на десерт — картинка. Факіншіт, вона розкішна. Шаламе в лазерах не йде з голови… фактура піску, гра тіней, магія сонця… Від саунд-дизайну мурахи! Монтаж — ідеальний! Оператор — бог! Кожен кадр — насолода, якою встигаєш надихнутись.
Мої очі ібада вже побачити цей шедевр, тож моя совість рекомендує тобі подивитись «Дюну» в кінотеатрі.
«Це лише початок» — пообіцяла в кінці фільму Зендея. Саме так я і можу охарактеризувати «Дюну». Все тільки набирає обертів. Фантастичні кадри заморили черв'ячка. Чекаємо продовження. Не скоро.