Cвітло кохання
«Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання»
Володимир Сосюра
Кохання – це те неймовірне, прекрасне почуття, яке є одним з наріжних каменів людської цивілізації. Не просто набір інстинктів, а саме те, що дозволяє людині виходити за їх рамки, творити і розвиватись. Так само часто воно, стикаючись з непереборними життєвими обставинами, не тільки надихає, а й руйнує – і душі, і долі. Зазвичай в кожному окремому випадку творці намагались звернутись до якоїсь однієї грані любові, а ось письменниця М. Л. Стедман в романі-бестселлері, що вийшов друком у 2012 році, «Світло між двох океанів» звернулась до її багатьох аспектів. В 2016 режисер Дерек Сієнфренс екранізував цей твір, а наскільки вдалим була ця спроба, подивимось у даному огляді.
Отже, сюжет фільму – це історія життя Тома Шербурна, що після Першої Світової, приїхавши додому «тимчасово» влаштувався наглядачем на маяк, а в результаті – знайшов кохання, і багато в чому трагічну, багато в чому – неймовірно прекрасну – долю. Закохавшись і одружившись на Ізабель Грейсмарк, чоловік думав, що це початок ідилічного, проте сповненого важкої праці, життя на острові Янус, де він доглядав і запалював маяк, стежку «між двох океанів» для кораблів… Проте спочатку подружня пара повинна була змиритись, що не може мати дітей, а потім прийняти «подарунок долі» у вигляді немовляти, що знайшлося у човні, який прибив бурхливий океан…
Фільм виглядає цільним, монолітним полотном, автори нікуди не поспішають – сюжет розгортається поволі, рівномірно і мелодійно – що звільняє глядача від зайвої метушні, дозволяє налаштуватись на високий, гармонійний настрій. Важливо роль в стрічці відіграють а чи майстерно змальовані величні пейзажі, а чи через увагу до маленьких дрібниць природи Австралії та Нової Зеландії, разом з вдалим музичним супроводом, роблять цю картину чудовою ліричною стрічкою. Окрему увагу творці приділяють увагу декораціям, вдало втілюючи саме дух тої післявоєнної епохи, і також відіграючи важливу роль у втіленні сценарного задуму.
Акторська гра акцентує увагу, головним чином лише на головних героях, проте робить це з розкриттям найдрібніших аспектах їх психології. Том (Майкл Фассбендер) повинен зробити вибір між ніжним і чуйним почуттям до дружини та обов’язком, Ізабель (Алісія Вікандер)– між коханням до чоловіка і потягом до материнства... Так само вибір повинні і інші герої – проте саме тут ми залишимо завісу таємничості… Майже за буденними розмовами, відчувається пристрасть конлфікту, так само як в фільмі важко вибрати якийсь один кульмінаційний момент.Власне, мабуть основна думка цієї стрічки – це перемога справжнього світлого почуття таких різних форм любові над власним егоїзмом, навіть природнім інстинктом, перемога прощення – у найкращому людському сенсі цього слова.
«Світло між двох океанів» - монументальний фільм, що змальовує неймовірно складну проблему вибору в житті, тим більш вибору, що був обумовлений неймовірними співпадіннями; картина буде цікава усім віковим категоріям. Єдине, щоб відчути усю красу гри акторів і природи, вітленої творцяму цієї стрічки, перед переглядом потрібно звільнитись від відчуття буденних проблем, настроїтись на глибокий ліричний мотив – і відчути красу світла, що дарує нам земне життя.
