Таинственная река (от Алисы Совы)

Отже, поважне покоління обирає Іствуда - 74-річну людину легенду, актора, режисера та продюсера. Справді, на його останній фільм "Таємнича ріка" у великій кількості приходять до кінотеатрів люди старшого покоління ті, яких, можливо, зовсім не приваблює решта сьогоднішнього репертуару. Але не можна казати, що "Таємнича ріка" орієнтована виключно на старшу аудиторію, - це фільм цікавий для всіх поколінь та всіх соціальних груп, як і має бути у випадках з класикою.

Надзвичайно потужна акторська команда завдячує безперечному авторитету режисера - всі хочуть зніматися у оскарівського ветерана. Та й самі виконавці головних ролей не пасуть задніх: Шон Пенн цього разу номінується на "Оскара" вчетверте, Тім Роббінс - вдруге, а Кевін Бекон, хоч і досі не має оскарівських номінацій, але зірку на Голівудському бульварі вже заслужив. До того ж, перші двоє вже отримали по "Золотому глобусу" за "Таємничу ріку". Правда, казати, що "глобуси" є стовідсотковою запорукою омріяної голівудськими акторами статуетки, не можна, оскільки кількість акторських номінацій у "глобуса" дещо більша, завдяки чому нагороду одночасно змогли отримати і Шон Пенн і Білл Мюррей. На "Оскарі" ж на це розраховувати не доводиться, оскільки там ці двоє суперничатимуть в одній номінації і невідомо ще, хто переможе.

Я особисто ставлю на Мюррея, бо Шон Пенн, хоч грає і добре, але дуже вже нарочито і дуже вже нагадує Аль Пачіно з Робертом де Ніро разом узятих. Більше шансів в своїй номінації має майстер психологічних розладів Тім Роббінс. В тому числі і завдяки тому, що поняття другопланової чоловічої ролі у стрічці Іствуда доволі умовне, бо екранний час героїв Пенна (Джиммі Маркум), Роббінса (Дейв Бойл) і Бекона (Шон Дівайн) відрізняється дуже мало. І можливостей для демонстрації драматичних здібностей вистачає у всіх. В цьому сенсі несправедливо обійденою мені здається робота Бекона, який за стриманим стилем гри та навіть за аскетичною зовнішністю нагадує самого Клінта Іствуда. Та, очевидно, відсутність нагород є своєрідною компенсацією за те, що особистість героя Бекона - детектива Шона Дівайна - є менш суперечливою в психологічному плані і більш позитивною з моральної точки зору.

Взагалі моральні висновки зроблені Іствудом на виході доволі депресивні і зовсім не співпадають з голівудськими традиціями. Червоною лінією крізь фільм проходить тема кармічної відповідальності та тяжіння року. Все це відбувається на фоні психологічного детективу, зробленого у кращих традиціях жанру. Напруження під час перипетій розслідування примушує мимоволі подаватися ближче до екрану і стискати кулаки в очікуванні неминучої розв'язки. Кульмінаційний момент триває доволі довго, що дає змогу насолодитися ним по повній програмі. Дія в кульмінації розгортається паралельно у двох епізодах, і в одному з них блискуче проявляє себе молодий актор Том Гайри - виконавець ролі Брендона Харріса.

Та попри високу психологічність та філософічність сценарію у мене все ж є до нього претензії. Але оскільки вони здебільшого стосуються саме розв'язки, то детально їх розписувати не має сенсу. Не вразила також гра прекрасної половини. На мій погляд, загалом ніяк, а подекуди недоречно виглядає Лора Лінні в ролі Анабелл - дружини Джиммі Маркума. Не до смаку також прийшлася мені, номінована на "Оскар" за другорядну жіночу роль, Марсія Гай Харден. Лінія її психологічного колапсу виглядає дуже однозначною. Хоча, можливо, жіночі образи, які мене не сподобались, були запрограмовані саме такими сценарієм та режисурою і функцію, задуману автором, цілком виконують.