Обіцянка надії
Тематика трагедій народів на зламах історії приділена чимала кількість художніх творів, в тому числі і царині кінематографу - власне до неї і звернувся режисер Террі Джордж у фільмі «Обіцянка» (The Promise), знятий за фінансової підтримки представників вірменської діаспори. Стрічка присвячена історії кохання, що розвертається на тлі геноциду вірмен, в ході якого за приблизними оцінками загинуло біля півтора мільйона чоловік.
Події картини переносять нас в 1914 рік, коли лікар Мікаель з невеличкого села їде до Константинополя, сучасного Стамбулу, вивчати мистецтво медицини в університеті, а також знайомиться з великим містом. Завдяки своєму багатому дядькові, він знайомиться і закохується в чарівну вірменку-художницю Ані, за якою упадає і американський репортер Associated Press, Кріс Майерс. Проте починається Перша Світова, і прихований конфлікт, що був обумовлений тиском турецької влади на вірменське населення, обертається тим, що ввійшло в історію як «геноцид», зорганізований передусім лідерами «младотурок». Події знову зводять трійцю, і на фоні трагічних подій розгортаються їх далеко не веселі пригоди, з головною метою - вижити…
Отже, що по перше можна відмітити – це дуже насичений кольорами фільм, з майстерним підбором декорацій. Власне, вони допомагають розкрити масштаб подій, проте поряд з цим, його автори не намагаються впадати в акценти натуралізму. Саме такого роду стрічки є своєрідним засудженням концепцій «титульних націй», тим більш одночасно можна відзначити цікавий і цільний сценарій, навіть в контексті досить значного хронометражу, який дозволив розставити акценти на характерах персонажів, хоча досить позірно зупиняється на причинах конфлікту. Так само можна відмітити і звуковий ряд, що органічно передає настрій картини.
Автори картини змогли зібрати чудовий акторський склад, образ Мікаела втілив Оскар Айзек, зігравши цільний образ людини, що готовий боротись до кінця, так само як і героїня Шарлотти Ле Бон – Ані- сміливо зустрічає випробування долі. Третім – в спочатку любовному трикутнику – виступає фотограф Кріс, що його зіграв Крістіан Бейл. Досить рел’єфними можна назвати і образи другого плану, досить цікавим є образ Емре – сина турецького чиновника, який відчайдушно допомагав своїм вірменським друзям.
Як висновок. Автори звернулись до традиційного прийому кінематографу розкриття глобальної історії через історію кохання, саме розкриваючи ті моменти, які були притаманні трагедії – війну, картини етнічних чисток, як результат – еміграцію вірменського населення в Європу і США, де на поточний момент сформувалась впливова фінансово і політично вірменська діаспора, з основним уроком такого роду стрічок – «таке не має повторитись». Власне, фільм звісно не можна назвати розважальним, проте, зважаючи на динамізм, відмінний склад акторів, яскраві декорації, він буде цікавий широкому колу глядачів.
