Солодке життя (1960)
Опис фільму Солодке життя
Філософська фреска про римську еліту 50-х років. Головним героєм виступає журналіст і письменник Марчелло, який розривається між бажанням бути частинкою міської богеми і почуттями до своєї подруги Емми, яка пропонує йому домашній затишок і спокій. Пік метань героя відбувається після смерті його близького товариша Штайнера, який покінчив життя самогубством. Марчелло метається з одного кутка в інший, що призводить до так і не відбувшогося катарсису і розчарування в собі.
ДетальнішеОсобистість Федеріко Фелліні втілює собою невеличку епоху в історії італійського кінематографа. Раз за разом знімаючи стрічки, які рано чи пізно стають шедеврами світового кінематографа, він є майстром поетичного кіно. Нарівні з його ж стрічкою "8 ½", фільм "Солодке життя" найвідоміша робота цього режисера, що складається зі складної композиційної конструкції символізму і авторського бачення режисера. Ще до основних зйомок, на роль Марчелло думали взяти американського актора Пол Ньюмена, але після деяких роздумів, Фелліні все ж відмовився від цієї кандидатури і взяв на головну роль не менш відомого у себе на батьківщині актора Марчелло Мастроянні. Своє рішення режисером пояснив тим, що в головному герої він бачив обличчя звичайне, не дуже впізнаване. Після такого рішення, проект покинув Діно Де Лаурентіс, один з найпопулярніших продюсерів, ім'я якого відоме усьому світу. Розписуючи історію "Солодкого життя", Федеріко Фелліні в образі Марчелло відіграв як якісь особистісні риси свого характеру (що іноді можна побачити в його фільмах), так і частинку самого актора, Мастроянні. Стрічка відображає в собі не тільки пошуки героєм себе, але й реально існуючу ситуацію в тогочасному суспільстві бомонду, що переживало "економічне диво". По виходу, "Солодке життя" отримав Оскар і Каннську гілку, а в 1975 році деякий час був заборонений до показів в Іспанії.