Загалом, іноді існує думка, що фестивалі у складні часи - це щось типу безглуздої розваги. Натомість, наприклад, фестиваль "First Ukrainian LGBTQIA+Film Festival" "Sunny Bunny" піднімає проблему ухвалення закону про рівноправне партнерство для військових. Так, сьогодні пройшов третій день фестивалю, площадкою для якого є культовий київський кінотеатр "Жовтень"; для мене це був день короткометражних програм - української і міжнародної.
...Загалом, аналізувати кожну стрічку нема сенсу, лишень поглянемо, які основні напрямки вони мають. Стрічка "Чотирнадцять" іспанського режисера Даніеля Санчеса Лопеса - історія хлопця, що ототожнює свій вибір з ЛГБТ-спільнотою, і незважаючи на успіхи у навчанні, є об"єктом насмішок. Разом з тим, фінал стрічки ставить три крапки, і думаю, його вибір ще невизначений. Чудовий приклад роздуму, а не однозначності, як у стрічці Джозефа Аменти "Слабак".
...В чомусь такою неоднозначною є і мабуть, найкраща стрічка дня - українська фантастична гумористична стрічка "Апокаліпсис учора" режисера Богдана Колесника, знята в стилістиці 90-х. Героя кидає хлопець, і він з знайомою намагається розшукати його і евакуаційний квиток з Землі. Ну а фінал просто епічний, геройїчний і так, патріотичний. Жива, барвиста, цікава. Браво!
Загалом, якщо поглянути то західне кіно залишило арт-напрям, і сконцентрувалось на соціальній складовій. Так, представники ЛГБТ-спільнот загалом не зазнають утисків з боку суспільства - проте переживають з суспільством соціальну кризу, зараз і на Заході - як у короткометражці Леандро Годиньї та Пауло Менезеса "Ти - фантастіш". Є романтичне кіно, "Нічого особистого" Мікко Макелли, "Ділдотектоніка" Томаша Паула Маркеша, загалом, всі знайомі нам теми. Лишень в контексті українського можна знову і знову сказати - воно як і повнометражне, і часто намагається дотягнути до хронометража, досить акадимічне і награне - якщо навіть в контексті документального. І так, прив"язана до повномасштабного вторгнення, яке додалось до констатації сумних реалій життя в Україні, що не мають якиось певних варіантів вирішення. Так, цікавав документальна стрічка "Лінії" режисерки Ганни Трофімової, монументальна художня стрічка "Повернення" Вадима Мочалова. Проте віддав би свої симпатії мирним і арт-стрічка "З любов"ю, Коптєв" і "Ми ніколи не зустрічались" Зої Лактіонової.
Так закінчився ще один день - проте попереду ще п"ять - цікавих і неповторних. І маю надію, не тільки п"ять днів - а в майбтньому і в наступних роках...