Поклик миру (прем"єра стрічки «Поклик сердець»)
Незважаючи на весь тягар, війна - це історія, так само, або навіть особливо, важлива для документування. Кожен кадр, кожен аудіозапис - важливий. Всі ми знаємо оскароносну стрічку Мстислава Чернова "20 днів у Маріуполі", менш знаємо предствавлений Аланом Бадоєвим всеукраїнськиї зріз вторгнення в картині "Довгий день". 7 травня, в кінотеатрі Оскар "Гуллівер", кінофестиваль «Молодість» разом з благодійним фондом «Наші добрі серця» провів прем’єрний показ документального фільму «Поклик сердець» режисерки Анніни Алексис Федоркової.
...Перед показом, у теплій, дружній атмосфері, мав честь поспілкуватись з амбасадоркою стрічки Дарією Волобоєвою. З короткої, дружньої розмови дізнався, що стрічка більше для західного глядача, і має на меті допомогти зі збором коштів для допомоги українським біженцям. Проте, як побачимо, цікава вона і в Україні.
...Власне, це інтерв"ю з тими, хто покинув домівки, їх проникливі історії, і тими, хто допомагав дітям і дорослим у Словаччині і Польщі, зріз війни в українських містах. Історії, що відбуваються в словацькому місті Убла, ряду польських міст, в одному українському прикордонному містечку. Крім інтерв"ю з біженцями, це історії тих, хто допомагав - історії, досвід вископосадовців дружніх міст, медиків, волонтерів.
Хоч "цементуючі" вставки можуть здатись глядачу наївно-пафосними, слід відзначити щирість авторів. Так само, кадри "Поклику сердець" збережуть для історії приклад "менеджменту благодійності" - наприклад, пані-мер міста Убла, при населенні близько тисячі чоловік, змогла організувати побут в рази більшому за населення містечка, кількості шукачів притулку.
Як висновок. «Поклик сердець» звісно не може претендувати на енциклопедичність, так само як акцент на можливі перемовини зараз поки що неможливий, проте як документ, як надія на мир, ця стрічка - безцінна
Андрей Недзельницкий 8 мая 2024
