Homo homini lupus est
На війнах відбуваються страшні речі. При чому відбуваються вони не лише на полях боїв, але й у полоні. Саме останнім присвячений український фільм «Captum» 2015 року.
Сюжет. Неназвана зона бойових дій. Десь посеред цієї зони є поле, а посеред нього – халупа, якою керують двоє бойовиків. У полоні у них сидить невелика група людей. Щодня бойовики виводять по парі полонених і відправляють їх бігти через мінне поле, роблячи ставки на те, хто загине першим… Одного дня до бойовиків приїжджає жінка, яка хоче викупити з полону свого сина…
Фільм по-суті є камерним, оскільки усі події відбуваються в межах і трошки на околицях вищезгаданої халупи. Тому фільм концентрується на атмосфері та персонажах. Антагоністи, якими у фільмі є пара озброєних бойовиків – жорстокі і безжальні виродки, які відчувають безкарність і повноту своєї влади. Протистояти їм немає кому – двійко полонених солдатів отримали серйозні поранення (один з них увесь фільм при смерті), а решта полонених – нажахані цивільні, які не здатні чинити опір. Цивільні представляють собою різні сфери суспільства: мати, яка хоче знайти і викупити свого сина з полону; водій-провідник, який співпрацював з бойовиками і обманом заманював в полон людей, але закінчив тим, що сам став полоненим; журналіст, який висвітлював військовий конфлікт; подружжя волонтерів; американський музикант, який є вихідцем з цих місць і приїхав, щоб концертами підбадьорити місцеве населення… Персонажі розкриваються шляхом непоганих діалогів, в тому числі періодичних філософських розмов про війну та релігію. Хоча видно, що повністю розкритися у персонажів не виходить – творці фільму явно були обмежені в ресурсах (бюджет – 100 тис. доларів) і по хронометражу. До слова, бойовикам також дали можливість висловитися і пофілософствувати, в одного з них навіть є чіткі мотиви своїх дій. Але меншими виродками вони не стають, враховуючими звірства, які вони вчиняють над полоненими. В принципі, серед головних героїв фільму тяжко знайти однозначно позитивного персонажа. Навіть Мати, як виявиться, здатна на жахливий вчинок. Тут, як то кажуть, «людина людині вовк».
Слід зазначити, що у фільмі «Captum» (назва, в перекладі з латини, означає «Полон») не вказується, де і коли відбуваються події. Можливо, причина тому – бажання сценаристів зробити фільм більш універсальним в плані передачі жахів війни. Цим можна пояснити і відсутність імен у персонажів, і вибір мови фільму – він майже повністю російськомовний, за винятком колискової, яку співає Мати. Так що є лише натяки, що фільм – про війну на Сході України.
Атмосферу жаху і відчаю фільм передає переконливо. Тому ні на шалену динаміку оповіді, ні на щасливе закінчення розраховувати не доводиться вже із самого початку. Хоча при цьому фільм не є ні нудним, ні надто тягучим. Він просто важкий для перегляду через свою тематику. Крім філософських розмов, дійство збагачене символічними (переважно, біблійними) образами: то в кадрі ікона з’явиться, то бойовик омиє ноги матері, то музикант заграє на підручних матеріалах мелодію, якою потім буде звучати колискова матері…
На атмосферу фільму працює його візуально-технічна складова. Картинка у фільмі чорно-біло-сіра, що додає гнітючих відчуттів, а сам фільм робить по-своєму стильним. Непогано виглядає операторська робота. Музики у фільмі немає.
Акторська робота у фільмі пристойна. Незвично виглядає Володимир Горянський в ролі бойовика. Зазвичай Горянський грає комічних персонажів, а тут різко «перекувався» в жорстокого і безжального злочинця. До речі, така раптова «перековка» характерна і режисерові фільму Анатолію Матешку, який перед фільмом «Captum» зняв хоч і тупувату, але добродушну музичну комедію «Трубач». Переконливо зіграла свою роль Лариса Руснак в ролі Матері, мужньої жінки, яка готова йти на жертви заради примарної мети знайти свою дитину. Остапа Ступку в ролі з`їхавшого з котушок журналіста тяжко впізнати за гримом, кіптявою і чорно-білою картинкою. Але це той унікальний випадок, де гра цього актора виглядає більш-менш достойно.
Звичайно, фільму можна зарахувати в мінуси і повну російськомовність, зважаючи на те, що фільм – українського виробництва, і деякі сюжетні ходи, наприклад, тему з пробіжками по мінному полю і ставками на те, хто загине першим, що у багатьох глядачів може викликати асоціації з фільмом «Рембо 4», хоча подібні випадки мали і мають місце у багатьох військових конфліктах.
Але цілому, «Captum» - досить пристойна драма-трилер. Можливо, фільм і не заслужить тої слави і визнання, яку мають інші фільми про жахи війни, наприклад «Іди і дивись» (1985). Але поціновувачам фільмів відповідного жанру і тематики «Captum» варто переглянути.
