Войти через
facebook
 

Homo homini lupus est


Рецензия на фильм: Плен
Фильм Плен

На війнах відбуваються страшні речі. При чому відбуваються вони не лише на полях боїв, але й у полоні. Саме останнім присвячений український фільм «Captum» 2015 року.

Сюжет. Неназвана зона бойових дій. Десь посеред цієї зони є поле, а посеред нього – халупа, якою керують двоє бойовиків. У полоні у них сидить невелика група людей. Щодня бойовики виводять по парі полонених і відправляють їх бігти через мінне поле, роблячи ставки на те, хто загине першим… Одного дня до бойовиків приїжджає жінка, яка хоче викупити з полону свого сина…

Фільм по-суті є камерним, оскільки усі події відбуваються в межах і трошки на околицях вищезгаданої халупи. Тому фільм концентрується на атмосфері та персонажах. Антагоністи, якими у фільмі є пара озброєних бойовиків – жорстокі і безжальні виродки, які відчувають безкарність і повноту своєї влади. Протистояти їм немає кому – двійко полонених солдатів отримали серйозні поранення (один з них увесь фільм при смерті), а решта полонених – нажахані цивільні, які не здатні чинити опір. Цивільні представляють собою різні сфери суспільства: мати, яка хоче знайти і викупити свого сина з полону; водій-провідник, який співпрацював з бойовиками і обманом заманював в полон людей, але закінчив тим, що сам став полоненим; журналіст, який висвітлював військовий конфлікт; подружжя волонтерів; американський музикант, який є вихідцем з цих місць і приїхав, щоб концертами підбадьорити місцеве населення… Персонажі розкриваються шляхом непоганих діалогів, в тому числі періодичних філософських розмов про війну та релігію. Хоча видно, що повністю розкритися у персонажів не виходить – творці фільму явно були обмежені в ресурсах (бюджет – 100 тис. доларів) і по хронометражу. До слова, бойовикам також дали можливість висловитися і пофілософствувати, в одного з них навіть є чіткі мотиви своїх дій. Але меншими виродками вони не стають, враховуючими звірства, які вони вчиняють над полоненими. В принципі, серед головних героїв фільму тяжко знайти однозначно позитивного персонажа. Навіть Мати, як виявиться, здатна на жахливий вчинок. Тут, як то кажуть, «людина людині вовк».

Слід зазначити, що у фільмі «Captum» (назва, в перекладі з латини, означає «Полон») не вказується, де і коли відбуваються події. Можливо, причина тому – бажання сценаристів зробити фільм більш універсальним в плані передачі жахів війни. Цим можна пояснити і відсутність імен у персонажів, і вибір мови фільму – він майже повністю російськомовний, за винятком колискової, яку співає Мати. Так що є лише натяки, що фільм – про війну на Сході України.

Атмосферу жаху і відчаю фільм передає переконливо. Тому ні на шалену динаміку оповіді, ні на щасливе закінчення розраховувати не доводиться вже із самого початку. Хоча при цьому фільм не є ні нудним, ні надто тягучим. Він просто важкий для перегляду через свою тематику. Крім філософських розмов, дійство збагачене символічними (переважно, біблійними) образами: то в кадрі ікона з’явиться, то бойовик омиє ноги матері, то музикант заграє на підручних матеріалах мелодію, якою потім буде звучати колискова матері…

На атмосферу фільму працює його візуально-технічна складова. Картинка у фільмі чорно-біло-сіра, що додає гнітючих відчуттів, а сам фільм робить по-своєму стильним. Непогано виглядає операторська робота. Музики у фільмі немає.

Акторська робота у фільмі пристойна. Незвично виглядає Володимир Горянський в ролі бойовика. Зазвичай Горянський грає комічних персонажів, а тут різко «перекувався» в жорстокого і безжального злочинця. До речі, така раптова «перековка» характерна і режисерові фільму Анатолію Матешку, який перед фільмом «Captum» зняв хоч і тупувату, але добродушну музичну комедію «Трубач». Переконливо зіграла свою роль Лариса Руснак в ролі Матері, мужньої жінки, яка готова йти на жертви заради примарної мети знайти свою дитину. Остапа Ступку в ролі з`їхавшого з котушок журналіста тяжко впізнати за гримом, кіптявою і чорно-білою картинкою. Але це той унікальний випадок, де гра цього актора виглядає більш-менш достойно.

Звичайно, фільму можна зарахувати в мінуси і повну російськомовність, зважаючи на те, що фільм – українського виробництва, і деякі сюжетні ходи, наприклад, тему з пробіжками по мінному полю і ставками на те, хто загине першим, що у багатьох глядачів може викликати асоціації з фільмом «Рембо 4», хоча подібні випадки мали і мають місце у багатьох військових конфліктах.

Але цілому, «Captum» - досить пристойна драма-трилер. Можливо, фільм і не заслужить тої слави і визнання, яку мають інші фільми про жахи війни, наприклад «Іди і дивись» (1985). Але поціновувачам фільмів відповідного жанру і тематики «Captum» варто переглянути.

0
Зорян 28 апреля 2018
Like

Имя:
19 октября 2019
Ваш отзыв

Другие рецензии автора


300 тухольців 300 тухольців

Рецензія на фільм "Захар Беркут" (2019)

09 октября 2019
У лісі-лісі темному... У лісі-лісі темному...

Рецензія на фільм "Воно приходить уночі" (2017)

14 мая 2019
Шанхайська робота Шанхайська робота

Рецензія на фільм "Шанхайський перевізник"

22 марта 2019
Захисник Захисник

Рецензія на фільм "Кровний батько" (2016)

04 марта 2019
Якось у Мексиці... Якось у Мексиці...

Рецензія на фільм "Рома" (2018)

26 февраля 2019