Батяр капут! - рецензия на фильм Благородные бродяги

Войти через
Регистрация
 
Батяр капут!
 
Фильм Благородные бродяги

«Що це за цирк»? - запитує один з персонажів фільму «Шляхетні волоцюги» ближче до фіналу. Під час перегляду даного недофільму хочеться відповісти, що у цирку зазвичай веселіше.

Події фільму розгортаються в якійсь альтернативній реальності, створеній хворою фантазією творців фільму, а точніше, в окупованому нацистами Львові. Німецька розвідка хоче відшукати один артефакт, який має допомогти нацистам виграти у Другій світовій війні. За цим же артефактом полюють і радянські шпигуни. У це «протистояння» вклинюється пара львівських злодіїв (або батярів, як їх називають у фільмі), Мирослав та Богдан…

Описана вище фабула – дуже спрощене описання тої заплутаної, беззмістовної і незв’язної нісенітниці, яку сценаристи даного фільму пробували видати за сюжет. Бо серед численних сюжетних ліній є історія львівської баронеси, її онучки Христі, її коханого-єврея, її дядька, ще двох львівських бандюків (не головних героїв) і так далі. І неясно, для чого було обтяжувати сюжет стількома персонажами, якщо їхня роль у сюжеті фільму – мінімальна. Через таку кількість непотрібних персонажів і сюжетних ліній, Мирослав та Богдан, які, по задумці, мали би бути головними героями, відходять мало не на третій план.

Але це було б не так страшно, якби фільм було цікаво дивитися. Але ж ні, сценарій починає «буксувати» вже на десятій хвилині, дійство стає страшно нудним і тягучим. На двадцятій хвилині хочеться, щоб ця муйня чимскоріше закінчилась. І Боже збав від перегляду цього фільму у кінотеатрі, бо на тридцятій хвилині може виникнути бажання повіситися на кінопроекторі.

Обтяжує перегляд фільму його так званий «гумор», який складається в основному з ідіотських кривлянь, мавпувань та несмішних жартів, які періодично «опускаються» нижче пояса: то радянський агент грає на балалайці, сидячи перед фотографією голої жінки, через що зі спини здається, ніби він займається мастурбацією (як смішно, ха-ха-ха!), то повідомлення для агентів виходить із задньої частини дерев’яної пташки (Петросян вже заздрить!), то з’являються скажені голі карлики-нацисти... Єдина сцена, яка може викликати легку усмішку – це сцена в Африці (так, у цей фільм і чорношкірих аборигенів завезли). Ще трохи і даний фільм став би українською перзйомкою російського фільму «Гітлер капут!», в якому, за іронією, зіграли деякі актори «Шляхетних волоцюг», в тому числі і Юрій Хвостенко, який зіграв роль Мирослава.

До речі, про акторську гру. Її інакше як «театральщиною» (в поганому розумінні цього слова) не назвеш: вилуплення очей на півобличчя, недолугі гримаси, актори періодично затинаються (дубль не вдався, але перезнімати не захотіли). У цьому балагані похвалити можна лише Ірину Гришак, яка зіграла Христю та Івана Шарана в ролі Богдана, який, в принципі, зіграв того самого сільського дурника із серіалу «Останній москаль», лише додавши колоритну львівську говірку.

Зі звуком у фільму також проблеми: іноді репліки героїв озвучені так, що стає неможливо щось розчути. Хоча чи варто щось слухати – цікавих діалогів у фільмі немає. Музика у фільмі лише підсилює його недолугість.

Похвалити можна лише людей, відповідальних за підбір реквізиту і натури для зйомок: автомобілі, костюми, інтер’єри будинків, пейзажі вулиць та панорами старого Львова – все відповідає стилістиці кінця 1930-х. Видно, що над цим заморочились і виглядає усе це, як мінімум, красиво. Тільки ось старання реквізиторів пішли прахом через провал фільму по ключових параметрах: по акторській грі, сюжету та якості постановки в цілому.

Потенціал у фільму «Шляхетні волоцюги» був великий, і цілком міг вийти такий собі «Ва-банк» по-українськи. Іронічно, але на стадії виробництва «Шляхетних волоцюг» розгорівся скандал, мовляв, фільм є саме перезйомкою якогось маловідомого польського кіна з аналогічним сюжетом. Коротше, кажучи, пробували додати фільму популярності, але кращим він від того не став. А натомість «Шляхетні волоцюги» посіли «почесне» місце поруч з іншим дном українського кінематографу, на зразок «Свінгерів» та «Київського торту». Дуже сумно.

Рецензия на фильм Благородные бродяги 1  
Зорян 27 сентября 2018
Комментарии
 
Имя
25 мая 2019
Ваш комментарий

Подписаться на отзывы
Наталя
Наталя 01 марта 2019 08:15
Гість 30 вересня 2018 14:16
І ще хочу додати, батяри, це гультяї, дотепники і розбишаки, але аж ніяк не шахраї і не злодії. Це була свого рогу міська субкультура Львова 1920-1930-х і були вони перважно поляками. Навіть була радіопрограма у Львові 1930-х "Радіо Батярів", де видумані персонажі панове Щепко і Тронько розказували жарти, свого роду "Камеді клаб"..Самі батяри сиділи по кнайпах, жартували з городянами, напивалися билися, але не були криміналітетом..Кримінальних елементів вони зневажали і називали їх "Кіндерами"..Тому закидати яйцями співака в опері, пожартувати над поліціантом це було їх справа..Але не вкрасти і не вбити, бо це були не волоцюги, а звичайні городяни, які працювали в конторах, вчилися в університетах, вели дрібний бізнес, жили в приватнух будинках і квартирах..Але любили зібратися і побешкетувати..
Давайте перестанемо знімати художні фільми, бо там нема ні грама правди
Рейтинг сообщения: 0
 
Гість
Гість 24 октября 2018 19:06
Це так зване "маловідоме польське кіно" - фільм Włóczęgi" ("Волоцюги") - напевне, найбільш відомий фільм у Польщі. Немає там ЖОДНОЇ!!! людини, яка б не бачила його і не знала б головних героїв Щепця і Тонця, які говорять та співають  Балаком (так називається львівський діалект). Ще із цими персонажами було знято фільм "Będzie lepiej" ("Буде краще") та, у 1939 році, "Серце батяра", який, на жаль, не зберігся, під час бомбардування Львова згорів. Можна було б багато писати про субкультуру львівських батярів, абсолютно неоднозначну з українського погляду, але не тепер і не в цьому місці. Щодо фільму, українського, коротко: він може сподобатись виключно "рускоязичной публікє", яка, перепрошую за "іхній діалєкт", ніколи "нє отобьйот дупля. об чьом тут базар". З повагою до всіх, хто не сприймає наруги над історією та культурою Львова зокрема та Галичини загалом.
Рейтинг сообщения: 0
 
Гість
Гість 30 сентября 2018 14:16
І ще хочу додати, батяри, це гультяї, дотепники і розбишаки, але аж ніяк не шахраї і не злодії. Це була свого рогу міська субкультура Львова 1920-1930-х і були вони перважно поляками. Навіть була радіопрограма у Львові 1930-х "Радіо Батярів", де видумані персонажі панове Щепко і Тронько розказували жарти, свого роду "Камеді клаб"..Самі батяри сиділи по кнайпах, жартували з городянами, напивалися билися, але не були криміналітетом..Кримінальних елементів вони зневажали і називали їх "Кіндерами"..Тому закидати яйцями співака в опері, пожартувати над поліціантом це було їх справа..Але не вкрасти і не вбити, бо це були не волоцюги, а звичайні городяни, які працювали в конторах, вчилися в університетах, вели дрібний бізнес, жили в приватнух будинках і квартирах..Але любили зібратися і побешкетувати..
Рейтинг сообщения: +1
 
Гість
Гість 30 сентября 2018 14:03
Повністю згоден з автором рецензії.. Додам, що саундтрек абсолютно не вдалий і не відповідає часу, бо батярська субкультура лишила по собі колоритний спадок у вигляді міських пісень...Вони в кінці дали фрагмент пійсні "файдулі-фай" та "Тільки у Львові" але можна було б при наявності бажанння зробити не псевдорокенрольні постановки а щось дуже стилізовано схоже..Абсолютно огидна і неприродна сцена з виховательками жіночого пансіону...Тотальна божевільня якась всюди...
Рейтинг сообщения: +2
 

Другие рецензии автора

У лісі-лісі темному...

Рецензія на фільм "Воно приходить уночі" (2017)

— 14 мая 2019

 
Шанхайська робота

Рецензія на фільм "Шанхайський перевізник"

22 марта 2019

Захисник

Рецензія на фільм "Кровний батько" (2016)

04 марта 2019

 
Якось у Мексиці...

Рецензія на фільм "Рома" (2018)

26 февраля 2019

Прокляття родини Гремів

Рецензія на фільм "Спадковість" (2018)

18 февраля 2019

 
Оценка автора
9 Рейтинг
фильма
Всего оценок: 67



fk tw