Кен Скотт: Мій "Факір" - пригодницька притча

Продюсер Люк Боссі подзвонив мені з Каннського кінофестивалю, щоб запитати, чи готовий я взятися за проект, над яким він працює. Він відправив мені книгу і сценарій, і мені сподобалася історія. Мене залучив гумор і любовна лінія, але перш за все той факт, що це буде пригодницький фільм.

Прочитавши книгу і сценарій і обговоривши все з Люком, я вирішив, що хочу переписати деякі сцени, щоб фільм більше відповідав моїм уявленням. Зізнаюся, я дуже радий, що мені дали можливість адаптувати історію, так як всі зміни в сценарії були натхненні виключно романом. По суті, я просто підкреслив ряд аспектів, які вже присутні в книжці.

Без сумніву. Для мене, це щось на зразок притчі. Під час роботи над сценарієм і зйомок я стежив, щоб це відчувалося. Це свого роду роман-виховання про молодого індійців з Мумбаї, який ніколи не бував за межами свого бідного району. В ході сюжету його горизонти розширюються. Було вкрай цікаво спостерігати за цією еволюцією з кінематографічної точки зору.

Я б не назвав свій фільм політичним. Зрозуміло, ми говоримо про біженців, але не з політичної, а скоріше з гуманістичної точки зору. Спостерігаючи за мігрантами в звичайних обставинах глядач може відчути близькість до них, співвіднести себе з ними. Якщо він залишає кінотеатр з такими почуттями, для нас це невелика перемога.

Перш за все, це книга Ромена Пуертоласа - неймовірно глибокий твір. Мені вона особливо близька, оскільки в написаній мною «Великий афері» і в «Папаше», де я був сценаристом і режисером, є той же поєднання гумору та фантазії, що в «Пригодах факіра». Мене також надихали такі фільми, як «Будучи там» Хела Ешбі, «Після роботи» Скорсезе і «Життя прекрасне» Роберто Беніньї. Перед зйомками я перечитав «Кандіда» Вольтера і «Одіссею» Гомера. І оскільки це перш за все пригодницький фільм, я переглянув комедії Спілберга, інтонація яких мені дуже близька.

Зрозуміло, це було досить складно! Але для нас було принципово важливо знімати саме там, де розгортається історія, щоб передати потрібну атмосферу. І хоча це було непросто, воно того варте. Кожна з країн, де виявляється персонаж, впливає як на його розвиток, так і на хід сюжету.

У своїх подорожах наш герой зустрічає безліч персонажів, що з'являються лише в кількох сценах. Але їхня присутність має бути ефектним, тому ми залучили прекрасних акторів з тих країн, в яких йшли зйомки. Це був один з найбільш захоплюючих аспектів роботи над фільмом.

По-перше, я намагався розібратися, що їм потрібно, щоб проявити себе в повну силу. Робота з акторами з інших країн - це не тільки складне завдання, але і величезне задоволення. Взяти хоч самого Дануша, який знявся в багатьох фільмах в Індії. В кінці кожного знімального дня ми обговорювали фільм, над яким працюємо, його персонажа і наші підходи до виробництва кіно: порівнювали моє бачення і методи як західного режисера з його уявленнями про кіно як індійського актора, порівнювали реакції глядачів у нас і в Індії. Наші бесіди збагатили моє уявлення про світ і про те, як знімати кіно.

Іноді перешкодою служив мовний бар'єр, особливо коли підтискав час, а я ніяк не міг донести думку. Пам'ятається, я довго намагався пояснити акторам масовки, чого я від них хочу, а потім раптом усвідомив, що вони ні слова не розуміють по-англійськи, але занадто ввічливі, щоб про це сказати.

В цілому, ні. Оскільки ми знімали в різних країнах, у нас не було можливості зібрати всіх акторів разом. Мені доводилося репетирувати з деякими з них, але знову ж таки - найважливіше для мене було знайти оптимальний підхід до роботи з кожним з них. Розмовляючи за Данушем задовго до початку зйомок, я зрозумів, що він вважає за краще не репетирувати занадто багато, щоб зберегти деяку спонтанність. З акторами, які знімалися всього пару днів, ми влаштовували міні-репетиції - тільки щоб переконатися, що вони розуміють інтонацію фільму.

Я намагаюся бути максимально точним під час зйомок, тому що знаю, що мені потрібно від акторів, щоб розповісти ту історію, яку я хочу. При цьому я даю їм досить багато свободи. Зазвичай ми починаємо з того, що прошу їх дати свою інтерпретацію сцени, яку ми знімаємо. Після цього я пояснюю їм своє бачення, і ми вигострюємо деталі.

По-перше, стиль визначається тим фактом, що це притча. По-друге, раз ми разом з героєм подорожуємо по різних країнах, мені було важливо, щоб кожне місце мало свій унікальний візуальний образ. Кожну з країн я знімав по-новому, намагаючись відчути і передати її атмосферу, особливості та місцеву культуру. Мені важливо, щоб глядач відчув, що виявляється в різних світах - будь то танцювальний номер в чисто боллівудської традиції, мюзикл в стилі «Монті Пайтон» в Англії або сцена погоні в Італії під мелодії в стилі Ніно Рота.

Музика була вкрай важлива для проекту. Ми запросили Ніколя Ерреру, з яким я вже працював. І ми черпали натхнення в індійських мелодіях, хоча це і не боллівудський фільм. Індійська культура присутня в усьому саундтреку фільму.

Перш за все, це робота з талановитими акторами з різних країн. Для відносно скромного бюджету це був вкрай амбітний проект. Доводилося виявляти винахідливість і ретельно готуватися до зйомок. Думаю, ми впоралися! Акторський склад і знімальна група працювали спільно і впевнено йшли до однієї мети - створити фільм.