Марі-Елен Леріссі: Я маю особливу ніжність до України

Увійти через
Реєстрація
 
Марі-Елен Леріссі: Я маю особливу ніжність до України
 
Новини: Марі-Елен Леріссі: Я маю особливу ніжність до України

Напередодні закриття чудового заходу під назвою «Чілдрен Кінофест», який проходи в 10 містах України від 29 травня до 7 червня 2015 року, кореспондент порталу kino-teatr.ua зустрівся у столичному Fairmont Grand Hotel з Марі-Елен Леріссі, онукою видатного француза Жоржа Мельєса. Пані Леріссі приїхала до Києва, щоб вручити головний приз переможцю дитячих аматорських фільмів «Знімай як Мельєс». Але в ході бесіди були підняті не тільки (і не стільки) питання, які стосуються цього конкурсу.

КТ. – Якщо не помиляюся, ви в Україні вже втретє?
    МЕЛ. – Вчетверте. Вперше я приїхала до вашої країни дуже давно, ще років 15 тому, на студентський фестиваль. Потім я приїжджала на Одеський фестиваль, після якого здійснила ціле турне вашою країною, і ще я приїжджала до Кривого Рогу, щоб представити фільми мого діда.
КТ. – А чому ви так часто відвідуєте нашу країну? Ви відчуваєте до неї якісь особливі почуття?
    МЕЛ. – По-перше, хочу відзначити, що я приїжджаю тільки на запрошення, я не намагаюся продавати себе (сміється), але я відчуваю особливу ніжність до України, тому що тут я пережила відчуття, які дуже схвилювали мене. За збігом певних обставин, які не мали жодного стосунку до фільмів Мельєса, я організувала приїзд до Парижу дитячого джазового ансамблю з Кривого Рогу, який дав по Франції 23 концерти. Діти були зі школи №10 Кривого Рогу, з багатьма з яких я і досі підтримую стосунки. І я не хотіла, щоб історія закінчилася просто так, і я виділила 4 гранти на навчання цих дітей у Київський консерваторії, адже в них не було на це коштів. І мене було винагороджено за ці зусилля, адже серед них був дуже талановитий трубач Денис Аду, якого я вважаю своїм українським духовним сином.
КТ. – А коли це відбувалося?
    МЕЛ. – 2002-го.
КТ. – Питати про те, який з візитів в Україну був для вас найбільш пам’ятним, немає сенсу: ви вже відповіли на це запитання.
    МЕЛ. – Так, це був той приїзд до Кривого Рогу. Тоді, стоячи перед аудиторією, яка складалася з дітей, їхніх батьків, бабусь та дідусів, я оголосила, що запрошую їхній джаз-ансамбль до Франції, і у відповідь почула крик щастя, що йшов від самого серця. І він досі стоїть у мене у вухах. Це було неймовірно. Але це ніяк не пов’язано з Мельєсом.
КТ. – А з тих ваших візитів, які були пов’язані з Мельесом, який  вам запам’ятався найбільше?
    МЕЛ. – Турне Україною після Одеського фестивалю. Нам пощастило відвідати 7 українських міст. Я побувала в Донецьку, Харкові, Дніпропетровську. У мене була можливість побачити ці міста фактично напередодні нинішніх подій (той візит відбувся в липні 2011 року – ред.) І для мене це було важливо, адже я змогла відчути, що є різниця між східною та західною Україно. Це було на рівні відчуттів, але мені було дуже і дуже цікаво. І тому моє бачення  нинішньої ситуації, напевно, дещо відрізняється від уявлень про Україну середньостатистичного француза. До того ж ми (як правило пані Леріссі їздить разом зі своїм сином, піаністом Лораном Леріссі, який забезпечує живий музичний супровід спектаклів з фільмів Мельєса) приїжджали працювати, а не як туристи, а значить, і зустрічали інших людей.
КТ. – Цього разу вас запрошено до України, щоб вручити приз переможцеві дитячого конкурсу «Знімай як Мельєс». Ви бачили вже всі фільми конкурсу?
    МЕЛ. – Так.
КТ. – Я не питаю, хто переміг (бесіда мала місце до церемонії нагородження – ред.), але хотів би дізнатися вашу думку щодо загального рівня запропонованих фільмів.
    МЕЛ. – Спочатку було відібрано 25 фільмів, але в конкурсі взяли участь тільки 10 кращих, які я і переглянула. Серед них є фільми, які є інтерпретацією фільмів Мельєса, є і самостійні фільми. Але загалом це дуже кумедно. І якість їхня на достойному рівні, але один з них набагато краще решти. І він повністю відповідає за духом творчості Мельєса. І як тільки я його побачила, я зрозуміла, що переможе саме він.
КТ. – А їх знято на мобільні телефони?
    МЕЛ. – По-різному: і на телефони, і на камери.
КТ. – Але в будь-якому випадку на цифру?
    МЕЛ. – Так, так, звичайно. На жаль. Досвід з плівкою був для цих дітей чудовим, але, на жаль, цифра зараз домінує.
КТ. – Наступне запитання полягає ось у чому: конкурс називається «Знімай як Мельєс». Ви гадаєте, можливо знімати як Мельєс, адже зараз цілковито змінилася природа носія – плівку замінила цифра?
    МЕЛ. – Безумовно, але я намагалася підходити до оцінки не з точки зору носія, а виходячи з духу фільмів. Важливо не те, на який носій знято фільм, а те, наскільки автор зрозумів дух завдання. І той, хто зрозумів його краще за інших, може знімати все що завгодно.
КТ. – Чому я питаю про це: в січні я говорив з Седріком Хіменесом, режисером «Французького транзиту», і він наполягав на тому, що буде знімати тільки на плівку.
    МЕЛ. – Ось з цим я не зовсім згодна: гадаю, що треба жити в ногу з часом. Для мене очевидно, що якби Мельєс жив зараз, він би з задоволенням знімав би на цифру. Що стосується плівки, то вона безумовно має особливу зернистість, і якщо ви, як автор, хочете мати таке зображення, то треба знімати на плівку. А в інших випадках це зовсім необов’язково.
КТ. – Так, але уявімо, що цифра вже існувала у часи Мельєса. І в цьому випадку, як мені здається, він не зміг би винайти багато з тих трюків, як, наприклад, зупинка камери, адже це сталося випадково, через механічну поломку камери. Як ви думаєте?
    МЕЛ. – Можливо, хоча не варто забувати, що Мельєс працював у свого батька, виробника люксового взуття. Він завжди мав справу з механізмами, і руки у нього росли з правильного місця. І він був дуже винахідливим і намагався вирішувати задачі, виходячи з того, що у нього на той момент було під руками. До того ж плівка створювала йому дуже багато проблем: вона була надто чутливою до зелених і жовтих променів, її було досить важко проявляти і так далі. То ж я думаю, що якби він мав в руках цифрову техніку, він би працював з нею. Звичайно, я тільки припускаю: на жаль, ми не можемо спитати думку самого Мельєса.
КТ. – А аудиторія, яка приходить на ваші спектаклі, переважно якого віку?
    МЕЛ. – Вона змінювалася протягом часу: спочатку це були люди у віці, які ще пам’ятали ту епоху, знали фільми Мельєса. А потім по всьому світу стали відкриватися синематеки, кіно (історію та мистецтво) стали викладати в школах та колежах, і аудиторія поступово помолодшала. Нинішні молоді люди ловлять все на льоту, їм не треба розжовувати, але їм кіно Мельєса дуже подобається. Одного дня хлопець в кашкеті з козирком назад та в широких штанях, вийшовши з нашого показу, сказав мені: «Так, Мельєс – це МММ». А я йому: «Ти говориш про цукерки?» А він відповідає: «Ні, ні, я кажу про Моцарта, Мольєра та Мельєса». Я була вражена, але це правда: Моцарт популяризував класичну музику, Мольєр писав і ставив п’єси в театрі, а не в замках знаті, а Мельєс зробив те саме по відношенню до кінематографа.
КТ. – А з вашої точки зору, в чому полягає головний внесок вашого діда до кінематографу?
    МЕЛ. – В першу чергу – це трюки як принцип, адже їх і до сих пір щоденно використовують і в кіно, і на телебаченні. По-друге, Мельєс є першим постановником в кіно, він був першим, хто систематично займався постановкою власних фільмів. І по-третє, це його жага до експериментування – він працював у всіх жанрах: військовому, історичному, фантастичному і так далі. І сучасні режисери, називаючи його «батьком кінематографа», цілком праві.
КТ. – Можна навіть сказати, що він – батько кіно як мистецтва.
    МЕЛ. Так, він називав це кінематографічним мистецтвом. І він завжди вважав себе мистцем, артистом, про що свідчать його листи. Він не казав: «Я кінематографіст, я актор, як фокусник». Він казав: «Я – мистець».
КТ. – Що ж, думаю, на цій оптимістичній ноті ми і завершимо нашу бесіду.
    МЕЛ. Так, дякую. А оптимізм треба зберігати завжди.
КТ. 0 Було приємно з вами познайомитися.
    МЕЛ. – Мені теж. І до зустрічі – адже я ще повернуся сюди.
Алексей Першко 10 червня 2015
Коментарі
 
Ім’я
22 вересня 2017
Ваш коментар
Скільки рук має людина?
 
шість
Вісім
девять
Дві
Чотири
П’ять

Підписатися на обговорення

популярні інтерв'ю

Сестри Перрон: Як вижити в будинку із привидами

Андреа і Сінтія Перрон - старша і одна з молодших сестер, яким довелося виживати в справжньому будинку з привидами. Саме їх історія лежить...

24 липня 2013

85
43899

Баррі Зонненфельд: "Люди в чорному 3" мають найкраще 3D

Напередодні виходу у всіх сенсах фантастичної комедії «Люди в чорному 3» режисер Баррі Зонненфельд давв ексклюзивне інтерв'ю кращому...

13 травня 2012

79
16345

Віра Фарміга: Я вивчала демонологію заради "Закляття"

Актриса Віра Фарміга напередодні прем'єри містичної картини "Закляття", заснованої на реальних подіях, розповіла про свій досвід...

17 липня 2013

104
15718

Грег Хедсон:Схожого на "Морський бій" раніше не знімали

Ветеран війни в Іраку, який втратив на полі бою обидві ноги, Грегорі Д. Хадсон розповів кращому українському кінопорталу kino-teatr.ua про...

26 квітня 2012

112
15371

Марина Петренко: "Джентльмени удачі" - чесний фільм

За пару місяців до виходу римейку культової радянської комедії «Джентльмени удачі», яким зайнявся Тимур Бекмамбетов, виконавиця головної...

26 жовтня 2012

109
14768