Творці "Гетьмана": Переяславського договору не було
В український прокат вийшов фільм «Гетьман» про маловідомі події з життя великого полководця Богдана Хмельницького. Кореспондент порталу kino-teatr.ua відвідав прес-конференцію знімальної команди й довідався про любовні переживання гетьмана та реакцію Польщі на цей проект.
— У фільмі звучить як польська, так і українська мова. Це зроблено з прицілом на продаж прав Польщі, правильно?
Валерій Ямбурський (режисер):
— Спочатку у фільмі не були закладені різні мови. Тим не менш, у нас звучить 4 мови: російська, українська, польська й татарська. Я вирішив, що мова – це відображення культури, певного колориту. Наприклад, коли Потоцький потрапив у полон до Богдана Хмельницького, вони розмовляють різними мовами. Це було зроблено, щоб підкреслити їх протистояння.
— І все ж, є якісь плани на показ фільму поза Україною?
Віктор Веретенніков (генеральний продюсер, автор сценарію):
— Вже є звернення із Польщі та від Прибалтійських республік. У мене як у генерального продюсера зараз договір з компанією, за яким ми спочатку повинні протягом півроку прокатувати фільму на території України, а потім вже будемо рухатися в інших напрямках.
— Розкажіть, будь ласка, про фінансову сторону питання. Які суми були витрачені на виробництво?
Віктор:
— Бюджет картини склав 12 млн гривень. Спочатку я написав кінороман, після чого ми почали працювати безпосередньо над сценарієм. У нас ще була стара система долара (по 8 гривень), тому всі договори пройшли за старими українськими цінами.
— Держкіно брало в цьому якусь участь?
Віктор:
— Гроші ми отримали не від держави, а від приватних інвесторів. Мова йде про компанію «Злагода». Держкіно у фінансуванні участі не брало, але присвоїло фільму статус Національного фільму України.
— А що дає цей статус?
Валерій:
— Гордість (сміється). Це пов'язано з оподаткуванням, присвоєння статусу здешевлює виробництво десь на 20 %, що допомогло нам заощадити гроші.
Віктор:
— Розумієте, кінороман був написаний у 2013 році перед самим Майданом. Усі почали говорити, що «Гетьман» за своїм сценарієм передбачив ці події. До речі, я ще й завоював премію Олеся Гончара в номінації «Проза».
Після перегляду фільму ви побачите, які стосунки були у Богдана безпосередньо всередині України, коли він переміг польське військо, а селяни не захотіли змиритися зі своєю участю. До цього ніхто про це не писав ні в царські часи, ні в радянські. Селяни повстали проти Хмельницького, і він змушений був робити те, що сьогодні робить Петро Порошенко, ставши Президентом України. Ви відчуєте, що це та сама ситуація: спочатку це було просто пророкування Майдану, але потім воно збулося.
— А наскільки події у фільмі відповідають історичним фактам?
Віктор:
— До видання книги чотири доктори наук написали свої рецензії на роман. Не даремно в слоган фільму винесена фраза «наша історія», бо сценарій повністю відповідає історії України. Усе взято з літописів сучасників Хмельницького.
Тут ще один важливий момент, на який варто звернути увагу. Ми не взяли образ Богдана Хмельницького на здибленому коні, який можна побачити на пам'ятнику поряд із Софіївським собором. Ми знайшли іншу лінію. Про його особисте життя, про стосунки з Геленою. Великий полководець програв єдину битву під Берестечком, коли йому вдруге зрадила кохана жінка. Ось це найголовніше.
У мене часто запитують, чому у фільмі не показаний Переяславський договір. Так от, ніякого договору не було, був тільки військовий союз Хмельницького з московським царем. У першому читанні гімну України був рядок «ой Богдане, Богдане, що ж ти віддав Україну москалям проклятим». Не віддав. Україна не була підвладна Москві.
Валерій:
— Існує навіть досить переконлива версія про те, що коли Росія ввела війська на територію України, Богдан, зрозумівши свою помилку, почав сильно хворіти, що вплинуло на його швидку смерть.
— Якщо ми заговорили про історичну правду, хотілося б торкнутися теми українсько-польських відносин. Своїм фільмом ви нагадуєте про протистояння двох націй і при цьому говорите про купівлю прав на покази в Польщі.
Валерій:
— Ми не намагалися провести якусь аналогію із сьогоденням. Був історичний факт, факт конфлікту двох чоловіків через жінку, який перетворився на народне повстання. Тоді чому цього не показувати?
Крім того, у нас був консультант з польської мови, дівчина-полячка. Переглянувши фільм, вона сказала: «Знаєте, ваше кіно потрібно показувати в Польщі. Ви зняли все так, що поляки не образяться».
Віктор:
— Все, що показано в нашому кіно, є безпосередньо історичними фактами. Мені довелося домислювати тільки любовну лінію.
Валерій:
— Зверніть увагу, що у фільмі показана дзеркальна ситуація того, що відбувається зараз. Знову частина нашої країни окупована, знову Україна шукає шляхи захисту своїх земель. В історії не відбувається нічого нового, лише повторення знайомих сценаріїв.
Костянтин Лінартович (виконавець ролі Богдана Хмельницького):
— Я різко проти політичної проституції. Вона завжди веде хибним шляхом. Якщо не буде конкретики лідерів, то нічого не вийде. Я не кажу, що треба трощити і ламати, але треба мислити і діяти.
— Костянтине, чи було щось у образі Хмельницького, що ви, як актор, для себе відкрили?
Костянтин:
— Завжди щось знаходиш. Моєю настільною книгою був роман Ліни Костенко, який вона писала 10 років. У процесі роботи були і муки, й переживання, але основним внутрішнім мотивом все одно залишалася гідність. Так виховував мене батько. Не буде гідності, тоді нам усім кінець.
— А вам не здається, що з усіх героїв цього фільму на авансцену все-таки виходить не Хмельницький, а любов його життя, Гелена?
Костянтин:
— Правда? Якщо це так, то це є чудово. Так і має бути. Жінка завжди грала і буде відігравати важливу роль у житті будь-якого чоловіка.
Сергей Задко 5 листопада 2015
