Увійти через
facebook
 

2012


Рецензія на фільм: 2012
Фільм 2012

Кінострічка «2012» - одна з очікуваних, та що там! – найбільш очікувана подія 2009 року. По-перше, тема. Кінець світу. Ну, яку нормальну людину не цікавить це питання? І про календар майя, мабуть не всі чули, але про плем’я таке – так точно. Так от вони передбачили, насправді, що-таки помремо ми всі. Але не своєю смертю. Почнуться на Землі різні катаклізми: вулкани, цунамі, суцільне божевілля. І все – розчавить нас Бог долонею Своєю. По-друге, режисер, - достатньо відомий Роланд Еммерих, який вже зняв, як мінімум два всесвітньо признаних та улюблених фільми: «Післязавтра» (2004) та «День незалежності» (1996). І, по-третє, професійно зроблена реклама, pr-технології та маркетинг. Коли тобі на кожному куті гудять, що це геніально, колосально, такого ти ще не бачив – невільно підеш у кінотеатр.

Я б не сказала, що фільм важкий, хоча і належить до жанру катастрофи та драми. Гумор – це супер, як відомо, сміх – єдине, що може врятувати людину від усіх проблем. Іронія, сарказм. Але не цинізм, який у Емеріха аж зашкалював. Тупість блондинки, незграбність російського олігарха й інші гріхи неадекватних людей може радувати хіба що ущербних. Може це такий прийом під назвою контрасти?.. Цікаво було б зробити окремий фільм – але в жанрі комедії й мелодрами. Ще вічні американські президенти, які завжди виходять з усіх неприємностей переможцями. Тут у нас був чорний (не побоюсь цього слова, ніякого расизму, не подумайте). Але, незважаючи на весь пафос поведінки Президента, йому вірилось. Я особисто співчувала йому, дочці. Навіть плакала. За міні-катарсис, звичайно, дякуємо. Перейнялася я також і долею персонажа Чарлі Фроста (Вуді Харрельсон), якій вів репортажі, робив власні програми щодо кінця світу. Пригадую його в інших фільмах («Керування гнівом» (2003), «Старикам тут не місце» (2007) – зовсім інша людина. Вживання в роль – потрясаюче. Перевтілення відбувається настільки глибоко, що аж зовнішність змінюється (і зовсім тут не грим допомагав). Ні, він не божевільний (маю на увазі, персонажа), він просто мрійник, який був ближче інших людей до Правди. Його смерть… Мрія, а не смерть. Він помер щасливим! Він побачив те, до чого прагнув, на що поклав усе своє життя!

Взагалі, гарна акторська гра, але було таке враження, що актори відверто стебуться з образів своїх героїв. Я не думаю, що це їх особиста вина. Скоріш за все, ідея режисера складалася з того, що потрібно було створити якусь розрядку. Фільм все ж таки серйозний, катастрофічний.

  Кінострічку однозначно треба дивитись на великому екрані. Візуальні ефекти –колосальні. Перехоплює подих. І не треба ніякого 3D, і так весь у фільмі. Заплющуєш очі, коли на тебе несеться величезна хвиля, притискаєш коліна до грудей, коли вулканом зносить величезний шматок планети.

  Сценарна робота. Сам сюжет тривіальний. Зрозуміло було із самого початку, що головний герой (Джон Кьюсак) виживе, й врятує якщо не весь світ, так себе й своїх рідних – так точно. В яких фільмах-катастрофах цього не було? Хіба що в найкращих…

  Дуже сподобався монтаж. Спочатку нічого не зрозуміло, просто якісь окремі кадри-епізоди, але потім все вибудовується в логічний ланцюг. Цікаво. Декілька сюжетних ліній сходяться в одній точці, потім знову розходяться, але вже на довший час, і знову ж таки сходяться, і вже не просто на 1-2 секунди, а на хвилини, все більше й більше, доки все це не зливається в єдиний потік цікавого захоплюючого кіна.

  По закінченні фільму дуже важко зібрати думки до купи. Не можна виділити одразу конкретне почуття. Чи то сумно повинно бути – адже весь всесвіт загинув, чи то радісно – хтось залишився в живих… Але нічого, так: пара-трійка емоцій хвилястим хвостиком лоскочуть душу… Ти просто відчуваєш, що сходив в кінотеатр, подивися непоганий фільм, отримав долю позитива, негатива, адреналіну, - отже, можна й додому поїхати, поспати. Як на мене, після фільму – катастрофи повинно бути відчуття розгубленості, пригніченості, якщо хочете, адже жанр зобов’язує.

  А, і одне питання в мене залишилось – так а хто, власне, врятувався? Олігархи, президенти та купка людей, які просто опинились в потрібному місті в потрібний час? Сумно…

1
zanziban 18 березня 2010
Like

Ім’я:
21 жовтня 2019
Ваш коментар

Інші рецензії автора


За що даються нині кіно премії? За що даються нині кіно премії?

Геніальна, без гумору, картина Джеймса Кемерова «Аватар» на 82-й церемонії вручення премії "Оскар" отримала лише три...

18 березня 2010