Фільм Ми, наші улюбленці та війна 2024

Стрічка "Театр" як наочний посібник із соціоніки


Рецензія на фільм: Театр
Фільм Театр
Чому в житті завжди все так несправедливо?! Тільки на вулиці потеплішало і газони почали вабити свіжою травичкою, тут же в кінотеатрах стартували безліч стрічок, вартих перегляду. Навіть постала проблема вибору. Вирішити її на користь "Театру" Іштвана Сабо мені допомогли емблема МКФ "Молодість", соціоніка, ностальгія за радянським кіно та Юлія Тимошенко.
Ну, про міжнародний кінофестиваль "Молодість", під егідою якого відбувається демонстрація "Театру", багато казати не треба - це щороку головна київська кіноподія. Але минулої осені він якось невдало співпав із початком буремних виборів-2004, через що мною були пропущені майже всі стрічки конкурсного та позаконкурсного показів. І зараз, дякувати організаторам фестивалю, є можливість надолужити втрачене.
Тепер про соціоніку. Мабуть, в кожній організації, де є Інтернет, співробітники періодично починають "хворіти" на всілякі тести та здійснювати наполегливі спроби під час робочого часу розкрити таємні якості своєї особистості. Було таке і в моїй "конторі". Тест визначив мій соціотип як Гекслі (це такий французький письменник, якого чомусь ніхто не знає) або Радник. Загалом мене влаштовував опис типу, та й поради я люблю давати понад усе. Але крім загального, тобто чоловічого типу подавався ще його жіночий еквівалент - Джулія Ламберт. Пригадавши образ, створений Вією Артмане у радянському "Театрі" Яна Стрейча, я розгубилася: чи справді щось від того в мені є? Перегляд стрічки Сабо, яка в оригіналі називається "Бути Джулією", а в нашому прокаті "Театр", як і роман Сомерсета Моема, мав пролити світло на це питання.
- Принаймні, в цьому фільмі можна повірити, що у Джулію закохався молодий хлопець. Актриса хоч і зі зморшками, але в неї дитяча посмішка і заразливий сміх. А в радянському фільмі вона видавалася мені старою бабою,- каже Єва, що сходила на "Театр" за моєю рекомендацією.
Справді, номінована на цьогорічного "Оскара" за кращу жіночу роль Аннет Беннінг, виглядає гарненькою, стрункою і при відповідному гримі досить молоденькою. На мій погляд, їй набагато більше ніж Артмане личить той легковажний та грайливий стиль поведінки, що був описаний самим Моемом. Та й за романом, який я з великим задоволенням перечитала відразу після перегляду, Джулія Ламберт має бути високою, стрункою, з довгими ногами, гладкою білою шкірою та навіть без тих ознак віку на шиї, які були в Аннет Беннінг (правда на церемонії "Оскара" ці зморшки теж кудись зникли). Цікаво, що вік акторки збігається з віком її героїні - 46 років. Артмане на час зйомок мала 49 років, не така вже, зрештою, й велика різниця.
Та Аннет Беннінг заражає своєю енергією і чарує бездоганною посмішкою. Їй вдається закохати в себе глядача, який залишається на її боці, що б вона не виробляла. Під час її сценічного тріумфу наприкінці стрічки, глядачі в залі кінотеатру аплодували разом із глядачами театру у фільмі. Як на мене, стрічка яскраво демонструє наскільки вразлива жінка: на кожному кроці на неї чатують такі небезпеки як зраджене кохання, старіння, конкуренція з молодими дівчатами, а ще є вагітність та клімакс. І яку треба мати пильність, аби не наразитися на якусь з небезпек, і яку наснагу, аби вистояти у нерівному бою, якщо вже потрапила у пастку долі. То й не дивно, що коли Джулії все це вдається, вона заслуговує на оплески.
- Але ж за книжкою вона ніби не була такою суперкласною... Ну прямо такою позитивною, щоб все у неї так виходило, і всі за неї так вболівали, - це знову Єва, її соціотип визначився як Наполеон, жіночий еквівалент - Лоліта.
Звичайно, було б дивно, якби стрічка, створена за романом, не мала особистої інтерпретації автора. Картина Сабо гламурніша, і трохи сучасніша. Багаторічний поклонник Джулії Чарлз виявляється тут геєм. "Я граю за іншу команду", - каже він, коли Джулія з горя вирішує звабити його. (В романі є сцена, де Чарлз не відповідає на "секс епіл" Джулії, але там питання про причини його пасивності залишається відкритим: сам Чарлз нічого не каже, а Джулія, аналізуючи ситуацію, залишається при думці, що він імпотент.) Молодий коханець Джулії Том зроблений американцем, який не розуміє тонкого англійського гумору. Джулія постійно марить пивом, яке не вживає, бо береже фігуру. Тішать глядачів також її героїчні вправи на шведській стінці та тренажерах, про які в романі не згадувалось.
У фільмі збільшені акценти на образах сина Джулії Роджера (Том Старрідж) та її покоївки Еві (Джульєтт Стівенсон). Видається, що саме вони - найближчі люди Джулії, бо наскрізь бачать її прийомчики, що ними вона користується для маніпулювання оточенням. Син, з яким в романі Джулії складно порозумітися і якого вона навіть побоюється, в стрічці врешті стає її другом, і чи не йому єдиному насправді призначений її тріумф. Взагалі, цей 17-річний англійський актор, схоже, зіграв найбільш привабливого чоловіка у фільмі. Бо Джеремі Айронс, попри його чесноти, - вже досить старий, а виконавець ролі Тома Фенелла Шон Еванс виглядає не дуже яскраво, на відміну від красеня Івара Калниша.
Внутрішній монолог Джулії з коментарями її драматичних успіхів поза межами сцени замість неї здійснює привід режисера Джиммі Ленгтона, який свого часу зробив з неї зірку. У виконанні бувальця Майкла Гембона, що знімався у Пітера Грінуея ("Кухар, злодюжка, його дружина та її коханець") та Роберта Олтмена ("Госфорд парк"), це виглядає досить переконливо.
Фільм триває півтори години, і закінчується майже на піку цікавості до нього.
А що ж на рахунок Юлії Тимошенко? Річ у тім, що фахівці з соціоніки визначають її тип як Геслі, а отже вона - також Джулія Ламберт. І, якщо до себе після перегляду я можу приліпити цей образ з величезною натяжкою (хоча мама завжди називала мене драматичною актрисою), то Юлія Тимошенко відповідає йому майже стовідсотково (може, річ ще і в імені). Просто її сцена - це парламент та уряд.
- Коли Юля виступає у парламенті, то у всіх депутатів рука просто тягнеться натиснути "так", тож не дивно, що голосування за неї такі численні, - сказав в одному ток-шоу депутат Михайло Бродський.
А в Нестора Шуфрича, що сидів на лаві його опонентів, невільно (а, може, свідомо) вирвалось: "Так-так".
Отож , грає Юлія Тимошенко блискуче і поки їй вдається перегравати всіх своїх недоброзичливців. Тим часом її зачіску носять моделі на подіумах України та Європи, а модний журнал "ELLE" пишається фотосесією за її участі.
0
Аліса Сова 9 січня 2006


Avatar
Ім'я:
29 березня 2024

Інші рецензії автора


Шаленству хоробрих співаємо пісню Прорвемось Шаленству хоробрих співаємо пісню

Якщо ви подумали, що ця цитата відноситься до сюжету та героїв "першого українського блокбастеру" "Прорвемось", то помилились, бо це...

9 березня 2006
Хай живе партійний кінематограф Помаранчеве небо Хай живе партійний кінематограф

"Мелодрама", "історія кохання", "набір приколів", "повна попсня", "передвиборчий рекламний ролік", "супер", "я сміялась", "цілком...

3 березня 2006
Мейнстрім Чесні люди мешкають у Франції Мейнстрім

Взагалі-то ми думали, що йдемо на інший фільм розрекламованого фестивалю французького кіно "Мейнстрім", а саме - на комедійний детектив...

27 лютого 2006
Репортаж з прем'єри фільму Солярис Репортаж з прем'єри фільму

Нарешті знавці та шанувальники англійської мови зможуть вдовольнити свої потреби, відвідуючи покази свіженьких та касових американських...

9 січня 2006
FearDotCom - любителям інтернету присвячується СТРАХ.com FearDotCom - любителям інтернету присвячується

Кожного разу, продивляючись подібні фільми, я задаюсь питанням: з якою метою їх знято? Часто відповідь так і не знаходиться, але у випадку...

9 січня 2006