Життя в стилі «гав»!
Фільми (а також і анімаційні стрічки) про домашніх улюбленців були завжди популярними серед глядачів, - і багато цих образів стали класичними, полишивши свої «першоджерела» і ставши знаковою частиною образів сучасної культури. Серед собак їх було також чимало, наприклад, Хатіко зі стрічки режисера Лассе Хальстрема «Хатіко: Вірний друг», образ колі Лессі, франшиза «комісар Рекс», радянський Мухтар… І ось вже згадуваний вище Лассе Хальстрем взявся за кіновтілення однойменного бестселеру «Життя і мета собаки», письменника У. Брюса Камерона (доречі, його дружина Катрін Мішон писала і сценарії для серіалу «Нові пригоди Лессі») що розповідає про реінкарнації собаки, - і втілена у комедійно-драматичному настрої.
Стилістично фільм оповідає про «коло життів» собак, які проходять через ряд «інкарнацій» – перевтілюючись в різні породи, і навіть – статі. Власне, кожне з цих життів або трагічне, або перетікає у достатку, і сценарно закільцьоване образом людини на ім‘я Бейлі – спочатку дитини, потім підлітка, і вже за середній вік – чоловіка. Взагалі, якщо прийняти даний фільм – то він дає приблизний зріз соціальних прошарків, що формують хрестоматійну картину життя США – це і життя у невеличких містах, і метушню великих міст, і образ американського студентства, і образи тих, хто опинився на самих нижчих соціальних сходинках суспільства – і, відповідно, кожні них середа виробляє певне ставлення до тварини. Особисто, мені найбільш запам‘яталась «інкарнація» у вигляді вівчарки на ім‘я Еллі – коли, тварина несе службу на сторожі порядку – і дійсно за законом, є повноправним співробітником поліції.
Проте найбільша родзинка стрічка – це звісно форма трактовки сюжету. Автори намагаються поглянути на світ очима самої тварини – яка намагається з‘ясувати логіку, того що відбувається навколо – радощів, кохання, успіху, падіння, ніжності, жорстокості. І в цій буремній круговерті подій і життів, Бейлі знаходить мету – а яку, Ви думаєте взнаєте, переглянувши стрічку.
Отже, головним героєм з «собачого боку» є Бейлі – пес-золотистий ретривер, а з «людського» - Ітан, з яким ми знайомимось у дитинстві (і якого втілили аж три актори – за різні проміжки життя). Сюжет стрічки, і всі «життя» надзвичайно дбайливо і точно припасовані, і глядачу можна лише насолоджуватись історією пошуку сенсу життя – і, підсвідомо, автор приводить нас до думки, що і сенс життя людини знаходиться десь близько. Надзвичайно проникливими є ліричні сцени закоханості Ітана і Ханни, як і кожен кадр цього душевного фільму. Можна відзначити і той факт, що мабуть нечасто в популярному кіно, автори звертаються до реалістичної багатогранності, і відмовляються від «пасторальних картин» - чим ще більше приваблюють глядача. Операторська робота вправно дозволяє розкрити як сюжетні лінії, так і багатогранність образів людей і саме головних героїв – чотирилапих друзів.
Підсумовуючи можна сказати, що «Життя і мета собаки» - це цікава, сімейна стрічка, в ній достатньо і комедії, хоча в більшості припорошена легким іронічним сумом скороминущості і краси життя. Думаю, це той приклад який дозволить маленьким глядачам відчути як ніжність так і у завуальованій формі – і жорстокість життя, а дорослим – навчитись цінувати кожен мить самого подарунку існування.
