Ідіоти в космосі. Версія Рідлі Скотта. Фільм «Чужий: Заповіт»
Перш за все варто розставити все на свої місця. Фільм «Чужий» 1979 року став справжньою подією у світі кіно і в жанрі фантастичних фільмів зокрема. Він отримав схвальні відгуки від критиків та глядачів, був комерційно успішним і запровадив власну серію серію фільмів, комп’ютерних ігор і тому подібного. Коротше кажучи з’явилась нова торгова марка. Заодно фільм підняв на олімп слави своїх творців, особливо, режисера Рідлі Скотта, який на той момент був ще маловідомим та художника Ганса Гігера, який придумав зовнішній вигляд знаменитого інопланетного чудовиська. Ті, хто дивився фільм на момент його виходу (та й набагато пізніше) розповідають, що у фільмі була справді страшна атмосфера, відчуття постійної небезпеки і загрози нападу, яка переслідувала головних героїв. Сучасному глядачеві швидше за все буде тяжче у це повірити – «Чужий» вже не здатний налякати так, як колись, а тому на передній план виходять погрішності фільму – неспішний, часом в’ялий темп оповіді, головні герої з низьким рівнем інтелекту та інстинкту самозбереження, ну і візуальні ефекти вже не так захоплюють як колись. Але всі погрішності «Чужого» та його продовжень, знятих іншими режисерами, не йдуть ні в яке порівняння з тим, що Рідлі Скотт натворив у фільмі «Чужий: Заповіт» 2017 року.
«Заповіт» є продовженням фільму «Прометей» 2013 року, який подавався як передісторія усієї серії «Чужих». Вже тоді було ясно, що Рідлі повернув серію кудись не туди, і веде її не інакше, як до загибелі.
Фільм розповідає про групу землян, яка у 2104 році вирушає на космічному кораблі "Заповіт" колонізувати іншу планету. По дорозі відбувається непередбачувана аварія, в результаті якої гине капітан корабля і частина колоністів. Новий капітан, який виявляється повним ідіотом, незважаючи на протести однієї зі своїх підопічних, приймає рішення висадитися на невідомій планеті, з якої було отримано загадковий сигнал. Там вони зустрічають персонажа фільму «Прометей» - андроїда Девіда…
Сюжет фільму перенасичений дурістю з першої і до останньої хвилини. Найбільше вбивають фільм його персонажі, які мало того що погано прописані, через що не викликають співчуття, так ще й ведуть себе абсолютно нелогічно: наприклад, висаджуються на невідомій планеті без скафандрів, підозріла поведінка Девіда не викликає в них навіть банальної недовіри, а окремі егоїсти готові жертвувати всім екіпажом корабля заради власних інтересів. На додачу фільм несказанно нудний – його нецікаво дивитися, а події можна легко передбачити: наприклад, капітан-ідіот вже з першої репліки дав зрозуміти, що до кінця фільму він не доживе. А шизофренічний фінал з натяком на продовження викликає бажання вправити руки та мізки сценаристам. Видно, що цим невігласам було ліньки перевірити, чи їхня писанина не суперечить сюжетам попередніх фільмів.
Візуально фільм виглядає так само убого. Якщо творці фільму 1979-го року змогли створити ефектні декорації (навіть за теперішніми мірками), то у «Заповіті» вони відсутні. Деградація відбулася навіть на фоні «Прометея», де були хоча би пара непоганих пейзажів і прийнятна комп’ютерна графіка. А у «Заповіті», знятому за 100 мільйонів доларів, немає і цього – події фільму майже увесь час відбуваються в темряві, а монстри виглядають ледь краще за своїх «побратимів» з фільму «Pitch Black», знятому в далекому 2000 році.
На фоні ідіотського сюжету гра акторів не викликає сильної відрази – людям просто не було що грати. За винятком хіба що Майкла Фассбендера, який у «Заповіті» виконав роль відразу двох однакових за виглядом андроїдів.
Фільм «Чужий: Заповіт» став черговим провалом у серії фільмів «Чужі». Рідлі Скотт не лише не врахував зроблені ним у «Прометеї» помилки, а ще й додав гору нових. Те, що можна було пробачити режисерові у 1979 році, в зв’язку з недосвідченістю Скотта, новизною сценарію та експериментами з жанром в цілому, те ніяк не можна пробачити зараз. Просто тяжко повірити, що цей режисер за два роки до «Заповіту» зняв цілком пристойний фантастичний фільм «Марсіянин», а в минулому був основоположником сучасного баченням жанру кібербанк, завдяки фільму «Той, що біжить по лезу», а також відродив жанр пеплум завдяки фільму «Гладіатор». І дуже сумно, що Скотт так опустився. Зате «Чужий: Заповіт» став черговим підтвердженням тому, що кінокритикам вірити не варто: вишукувати філософський підтекст в дірявому, як решето сценарії – безглузда справа.
