Квант ностальгії
Загалом, важко писати огляди стрічок, абсолютно абстрагувавшись від реальності. Тим більше, що потрапив на перегляд стрічки «Людина-мураха та Оса: Квантоманія» (англ. Ant-Man and the Wasp: Quantumania) режисера Пейтона Ріда у форматі звичайного, а не прес-показу. Так, дійсно зовсім інша атмосфера ТРЦ, з приглушеним світлом, з ескалаторами, що не працюють, напівпустими фудкортами. Думаю, це все ті дрібниці, що ми повинні запам’ятати, коли повернемось до нормального життя; проте зараз – кіно.
Загалом, дана стрічка – це не стрічка «з нуля», для того, щоб зрозуміти весь її «смак» потрібно хоча б приблизно згадати стрічку «Людина Мураха і Оса». Зав’язка базується на поверненні Джанет ван Дайн в родину з квантового простору. Потім Скотт Ленґ (Людина-мураха, Пол Радд), Гоуп ван Дайн (Оса, Еванджеліна Ліллі), Кессі Ленґ та Генк Пім, і власне Джанет, мандрують в квантовий вимір. Тут вони повинні дати бій володарю даної реальності, Кангу – завойовнику.
Власне, маєм пригодницьку стрічку, в костюмах і всесвітах подібних до «Зоряних війн» або «Дюни», з відсилками до стилістичних пошуків фантастичних стрічок 20-х – наївних і патетичних. Ні, з технологіями, 3D, рівнем спецефектів тут все гаразд – мається на увазі настрій. Що звертає на себе увагу – це досить довга «ввідна частина», побудована на розлогих діалогах – і яку рятує саме візуальний рівень. Потім вже сюжет розвивається досить стрімко, де автори добудовують кожен наступний момент з власної багатої фантазії. Досить цікаво звернути увагу на "стиль 3D" – як і в багатьох «коміксних» стрічках глядач легко вгадує межу між персонажами та «зеленим екраном», і можна впевнено сказати, що рівень перших двох «Аватарів» ще довго буде недосяжним навіть для голлівудських стрічок топ-класу.
Гра акторів. Тут мабуть найцікавішим є саме негативний образ – образ Канга-завойовника в образі Джонатана Мейджорса. Думаю, власне тому що «негативним» персонажам відводиться більший спектр полутонів характеру, внутрішніх протиріч, ніж позитивним. Цікаві образи Майкла Дугласа та Мішель Пфайффер, що втілили персонажі Джанет ван Дайн та Генк Пім – вони таке собі старше покоління, наставників, і одночасно посланці фантастики ХХ сторіччя. При всьому цьому, персонажі другого плану також є ніби «зеленим екраном» для головних – досить схематичні, без претензій «відтінити» головних.
Як висновок. Стрічка вдалась саме своїм патетичним звучанням, затишним відчуттям класичних adventure-стрічок, в дисонансі з холодом і невизначеністю ХХІ сторіччя. Так, всі красоти спецефектів може розкрити лише великий екран, проте (колись) і на телевізійному глядач зможе згадати саме затишок творінь майстрів «старої школи»
