Історія однієї драми
Життя прожити – не поле перейти
Приказка
Життя кожної людини – це мереживо, переплетіння радощів та невдач, перемог і поразок. Хтось з нас досягає великих успіхів, хтось задовольняється малим – проте і в будь-якому випадку було б неправильним залишати надію, шукати нові шляхи… Власне, про драму маленької родини в США і оповідає роман 1990 року американського письменника й лауреата Пулітцерівської премії Річарда Форда «Дике життя» (Wildlife), який був екранізований режисером Полом Дано в однойменній стрічці. Стрічка представлена компанією «Своє кіно» на допремьєрному показі в кінотеатрі Жовтень 25 жовтня, і з цього ж дня вона стартує у прокаті.
Отже, на дворі 1960 рік. Чоловік середніх років Джеррі Брінсон працює робітником в гольф-клубі, його дружина – викладач з плавання, а син Джо – простий учень школи. Так, родина не досить заможна, проте на базові потреби і оренду будиночка їм вистачає. Сильним ударом стає втрата головою родини роботи, після він вирушає на заробітки, а син – залишає футбол і йде працювати у вільний час у фотоательє. Мати – розпочинає роман з власником автосалону, родина починає руйнуватись…
Власне, автор показав нам сюжет «тихої драми» - те, що загалом в більшості випадків у кіно та літературі подається у формі шляху до трагічної розв’язки, як наприклад «Пані Боварі», у «Дикому житті» в виглядає як пошук середньозваженого. Можна сказати, що через трагічні події герої відшукують самих себе – жінка йде від чоловіка, який все «шукав кращого місця», сам чоловік теж намагається визначити, що йому більш до душі, син, на очах якого розгортається, - намагається зрозуміти, як не втратити все…
Стрічка знята у певному мінорному ключі, автори не підвищують градус напруги, ніби життя тече своєю звичайною течією – де люди роблять і правильні, і хибні речі. Так, назад нема вороття, проте часто це і на краще, як підробіток Джо як помічника фотографа, дозволяє йому рости як людині, переживати першу закоханість. Декорації стрічки «живі», як живе маленьке містечко, вони чудово передають атмосферу фільму, і, власне, його дещо повільний ритм в дечому згладжує пристрасті, що вирують в душі героїв.
Так, сюжет трикутника пристрасті, драми в провінції далеко не новий, проте персонажі не виглядають «картонними», вони зіткані з протиріч потягу до чогось більшого. Джеррі Брінсон у виконанні Джейка Джилленхола не хоче провести життя слугою, йде у команду робітників пожежників, а дружина Жанет – акторка Кері Малліган – хоче стабільності, хоча навпаки кидається у всі тяжкі з власником автосалону Ворреном Міллером… Цікава також роль сина - Джо Брінсона (Ед Оксенбульд) – хлопця, що йде між двох вогнів, проте не впадає у відчай.
«Дике життя» приклад тої драми, де трагічні події не намагаються бути фатальними, як це буває в більшості трагедій розумних дорослих людей; стрічка, яка перенесе нас в 60-ті, самобутню епоху історії США…
