Увійти через
facebook google
 

Попелюшок


Рецензія на фільм: Нокдаун
Фільм Нокдаун
Політичні метаморфози останніх днів вибили з колії і порушили звичну динаміку. Тому прем'єра довгоочікуваного „Нокдауна" Рона Говарда у Червоному залі кінотеатру „Київ" була надзвичайно доречна. Історія про боксера Джеймса Браддока (Рассел Кроу) на прізвисько "Бульдог", як втілення тріумфу віри, надії, людської волі та гідності не залишить байдужим навіть покоління, у "якого не було ні великої війни, ні Великої Депресії".
Було зрозуміло, що режисер Рон Говард зробить акцент на драматизмі та натхненності легендарної історії. Тому за умови зіркового кастінгу (Кроу та Зелвеггер), інтригою залишався лише інструментарій.
Сюжет фільму сконцентрувався на декількох роках життя Джеймса Браддока - самих важких, але і переломних. Відбоскувавши біля 80-ти боїв, він опиняється у ситуації, коли численні незаліковані травми не дозволяють йому залишитися на ринзі. І ось "Бульдога з Джерсі" спіткає доля 15 мільйонів американців - безробіття, злидні, голод.
Щоб ледве звести кінці з кінцями та не залишити сім'ю з трьома дітьми напризволяще, Браддок влаштовується вантажником у док. Він усіма силами намагається не впадати у відчай. Благо у цьому його підтримує дружина (Зелвеггер) та ексцентричний і життєрадісний менеджер і тренер Джо Гоулд (Пол Джіаматті). У Браддока з'являється шанс провести заключний поєдинок. Але замість того щоб бути грушею для биття, вчорашній списаний андер-дог стає ще кращим "Бульдогом" ніж був. Після серій вдалих боїв, Браддоку здобуває право на бій за чемпіона світу у важкій вазі з грізним панчером Максом Беером (Крейг Бірко), на рахунку якого два вбитих на ринзі боксери. Перед народним улюбленцем Браддоком постає складне завдання: вижити, відстояти свою честь та виправдати сподівання...
Технічна сторона фільму виявилась досить софістикованою. Зображення фільму було зафільтроване у коричнево-брудні тони, що крім ретро-іміджу передавало гнітючу атмосферу часів Великої Депресії. Не останню роль зіграла звукова доріжка Томаса Ньюмана. Вона хоч і нагадала його ж саундтрек з "Проклятого шляху" (Road to Perdition), але була по місцю, емоційною та органічною. Сцени брутального боксу, замішані на уповільненнях, засвітках та розмивці від ударів, на пару з візуальними флеш-беками - передані бездоганно. Ревіння натовпу, гуркіт ударів, сплески емоцій дали повний ефект присутності. Щоб перенести глядача у те, що відбувається на екрані Говард подекуди навіть відмовився від „штативної" зйомки і дав камері певну свободу.
Для участі у фільмі Рассел Кроу помітно схуд (-15 кг у порівнянні з „Володар морів") і довгий час тренувався. Але сам бокс у „Нокдауні", в силу стилю боксерів відтвореної епохи, більше нагадував браваду з „Розгніваного вола" (Raging bull), аніж „юління метелика, та жалення як бджола" як у „Алі". Загалом, гра Кроу заслуговувала гри Кроу. В свою чергу, Рене Зелвеггер також дуже вдало вписалася в естетику фільму. Другорядний кастінг виглядав далеко не другорядним. Було приємно побачити Крейга Бірка в обоймі „Нокдауна" після пристойної гри у концептуальному „Тринадцятому поверсі". Пол Джіаматті після заслуженого успіху в „Узбіччі" (Sideways) додав фільму особливої родзинки - його запальний гумор та експресивні тиради викликали посмішки та сміх.
Мимоволі напрошується порівняння „Нокдауна" з іще одним фільмом про відродження надії у часи Великої Депресії - „Фаворит" (Seabiscuit). Попри спільну тематику фільми виявилися абсолютно різні. І хоч „Нокдаун" по видовищності та інспіративності дещо поступається масштабному „Фавориту", проте він виділяється драматизмом, відтвореною атмосферою та вдало акцентованими аспектами сімейних цінностей.
Фільм пройшов довгий шлях (3 місяці), поки потрапив на наші екрани. Потенційний номінант на „Оскар" був схвально сприйнятий критиками. Але відверто переобтяжений бюджет в 88 млн. доларів ставив під сумнів рентабельну касу. Чи то переродилася віра у світлі ідеали, чи то проблематика фільму виявилася далекою від тягаря сьогодення, але „Нокдаун" у Штатах обмежився збором, який ледь переступив 60-ти мільйонний рубіж.
Достойний фільм, непересічна і натхненна історія - справжні ліки від депресії.
8.5/10
0
Alive 08 січня 2006
Like

Ім’я:
16 жовтня 2019
Ваш коментар

Інші рецензії автора


Повість трьох міст Повість трьох міст

За тиждень після прем"єри пристрасті дещо вляглися, а шок від безглуздого терору і невинних жертв притупився. Тому спробую вставити...

30 липня 2012
Фаза швидкого сну (aka R.E.M.) Фаза швидкого сну (aka R.E.M.)

Дозволю собі вгамувати овації і дифірамби Крістоферу Нолану, спробую одразу відповісти на запитання стосовно покладених сподівань на фільм...

27 липня 2010
Гамлет і лікантропія Гамлет і лікантропія

Я думал, глядя на луну, что стало со вдовой. Всю ночь сквозь храп моих друзей я слышал волчий вой Сплин "Сказка" Спроба...

19 лютого 2010
Моріс Сендак + Тоні Сопрано Моріс Сендак + Тоні Сопрано

Поважаю Спайка Джоунза і за "Бути Джоном Малковичем", і за "Адаптацію", і, особливо, за його відео кліпи R.E.M., Bjork,...

18 лютого 2010
Повернення короля Повернення короля

Ще у 1994 році візіонер Джеймс Кемерон створив 114-ти сторінковий сценарій «Аватар». У 1997 році був «Титанік», а...

17 грудня 2009