iromashchenko - Написав рецензії

Після спірного 8-го епізоду, коли віддані шанувальники ЗВ залишились невдоволеними, навіть написавши петицію про перезйомики сергії, продюсери вирішили піти перевіреним і найменш ризиковим шляхом – повернути в режисерське крісло Дж.Дж.Абрамса, що раніше вже відзначився 7-им епізодом ЗВ, 3-ою Місією нездійсненною, а також першими двома частинами Стартреку. Підхід Абрамса до роботи навряд чи можна назвати новаторським, але постановник завжди вмів нагнати екшну, зробити видовищне, але водночас доволі бездумне і стерильне кіно. Такий підхід гарантував продюсерам збереження своїх інвестицій, а глядачам – ще один фантастичний блокбастер ні про що.

Як часто можна побачити фільми, які надихають? Про людей, які б на своєму прикладі показували, як можна досягти вершин у своїй справі. Про героїв, які існували в реальності, а не на папері. І щоб в історію на екрані можна було повірити. І щоб герої не нагадували експонати із музею воскових фігур. І щоб кіно захоплювало, а не викликало сонливість. А ще бажано, щоб залишало лише позитивні враження, а не відчуття нестерпності буття… Можливо, забагато вимог до фільмів? Аж ніяк. Бо прикладом стрічки, яка по всім параметрам відповідає цим вимогам, є «Аутсайдери» (Ford v. Ferrari).

Лукасфілм та Дісней продовжують розповідати історії про події між «Помстою сітхів» та «Новою надією» в межах існуючого всесвіту Зоряних воєн, тим самим кидаючи більше дров у вогонь емоцій фанатів. «Соло» - це друга за рахунком така історія після «Бунтар один». Цього разу можна побачити та дізнатись, з чого почались пригоди зухвалого пілота Тисячолітнього соколу, вперше зіграного в далекому-далекому 1977 році Харрісоном Фордом і з тих пір улюбленця глядачів.

Основна проблема нових епізодів 7 і 8 у самій концепції. Перші 6 епізодів були цілісною історією, з глибоким бекграундом, яка не вимагала продовження. Коли вийшов 3 епізод «Помста сітхів», всі логічні ниточки з’єднались. І тому, коли почались розмови про створення нової франшизи, причина була не в тому, щоб заповнити якісь прогалини (як у випадку з епізодами 1-3), це все давно було зроблено, а в тому, щоб заробити побільше грошей на відомому бренді. Однак враховуючи те, що у 6 епізодів всі злі сили нібито були подолані, а конфлікт вирішено, необхідно було запропонувати якусь нову загрозу. Зроблено це було дуже прямолінійно – замість Імперії зла вигадано Новий порядок, який у 7 епізоді кількома променями нової досконалішої Зірки смерті знищив усі планети Республіки. За кілька секунд. Іншими словами, усі перемоги повстанців, досягнуті у 6 епізоді, перекреслені швидким розчерком пера сценаристів.

Кіно з Томом Крузом зазвичай страждає на створення супергеройського іміджу і вихваляння втілених ним персонажів. Попри те, що геройські ролі вдаються Крузу дуже добре (яскравий приклад – успішна і довготривала франшиза «Місія неможлива»), витримати актора у великій кількості під силу не кожному. Автори стрічки «Баррі Сіл: король контрабанди» взяли на озброєння типаж актора і використали його у нетрадиційному трагікомічному амплуа.

Після перегляду «Той, що біжить по лезу 2049» заспокоює одне: як добре, що це зняв не Рідлі Скот. Англійцю вже цього року випадала нагода дати нове дихання франшизі, яку він власне і почав («Чужий»), але сер Рідлі свою унікальну можливість блискавично змарнував. Власне «Чужий: Завіт» лише створив дірки у логічній історії про монстрів і змусив знову з ностальгією згадувати найкращу стрічку з франшизи, «Чужі» Джеймса Камерона.

«Бунтар один» - це спін-оф «Зоряних війн», в якому розповідається про події, що відбулися напередодні четвертого епізоду «Нова надія». Головні герої – повстанці, що намагаються викрасти у Імперії креслення Зірки смерті, побудованої для знищення цілих планет. Про те, чи вдалось їм це зробити, добре відомо усім фанатам старої трилогії, початок якої бере відлік ще у далекому-далекому 1977 році…

Відомі режисери вже неодноразово звертались до жанру наукової фантастики. За останній час можна згадати принаймні дві достойні стрічки, що запам’ятались своє візуальною досконалістю і одночасно змістовою насиченістю, це «Гравітація» Альфонсо Куарона та «Інтерстеллар» Крістофера Нолана. В обох випадках після перегляду виникало гостре бажання віддати обом фільмам всі нагороди американської кіноакадемії і одразу оголосити найкращими. Приблизно схоже відчуття виникає і після нового фільму Дені Вільньова.

Том Хенкс знову перевтілився у героя романів Дена Брауна, професора Роберта Ленгдона у фільмі Рона Ховарда «Інферно». Цього разу Ленгдону доведеться рятувати цілий світ від смертельного вірусу, який загрожує знищити половину людства і перетворити все у суцільне пекло на зразок того, про що писав Данте.

Денні Бойл завжди вирізнявся здатністю знімати драйвове кіно на різні теми. «На голці», «Мільйонер з нетрів» і «127 годин» - не винятки. Режисер раніше вже брав непрості теми про наркоманів чи про виживання, і подавав їх оригінально та зовсім не нудно. І тому приємно було почути новину про те, що саме Денні Бойл знімає фільм про Стіва Джобса. Тим більше, що попередню екранізацію з Ештоном Катчером навряд чи можна визнати вдалою: зовнішньої схожості актора зі співзасновником Apple явно недостатньо для успіху картини.