Гарно, та не ідеально.
Український сезон весняних прем’єр відкриває стрічка «Емма», яка стала дев’ятою екранізацією однойменного роману Джейн Остін. Для режисерки Отем де Вайлд, яка раніше успішно займалася фотографією, це дебют на великому екрані. За сюжетом, заможна, красива і розумна Емма Вудхаус вірить у те, що ніколи не вийде заміж. Емма вважає, що люди одружуються заради грошей або впливового статусу в суспільстві, а так як їй не бракує ні того, ні іншого, від своєї свободи відмовлятись вона не збирається і влаштовує долю своїх менш успішних подруг. Та одного разу пара, яку Емма вважала ідеальною, не складається, після чого всі її плани і віра в людей летять шкереберть.
За іронічною та неквапливою оповіддю стрічки вгадується витончений стиль і широкий розмах роману Джейн Остін. Товсті книги нечасто втілюються на екрані без шкоди для сюжету, так і 500-сторінкове творіння англійської письменниці постраждало від спроби вмістити його в двогодинний хронометраж. Велика кількість героїв, різноманітність характерів та складність життєвих перипетій вдало сприймаються, коли читаєш текст, а в першій частині «Емми» глядачу доведеться пробиратись крізь хащі прізвищ та імен, намагаючись у них не заплутатись, відслідковувати послідовність дій кожного героя, вгадуючи особливості вдачі кожного із них, і відстежувати родинні зв’язки. Насолоджуватись гумором і картинкою глядач зможе тільки тоді, коли звикне до всіх героїв і безпомилково ідентифікуватиме їх.
За плечима в Отем де Вайлд солідний досвід роботи фотографом, і це помітно неозброєним оком. Постановка сцен у стрічці настільки довершена, що будь-який стоп-кадр виглядає як потенційна світлина. Олександра Бірн, яка створювала костюми для «Єлизавети», «Чарівної країни» і «Месників», з кожним роком перевершує свої попередні роботи, але «Емму» точно можна буде занести в доробок її найуспішніших творінь. Акторський склад рясніє відомими і не надто відомими іменами, але це не заважає акторам взаємодіяти нарівні. Відчувається, що кожен із них чітко розуміє, чого від них хоче режисер, і без проблем демонструє це.
Дебютна стрічка Отем де Вайлд вийшла чуттєвою, вишуканою, смішною, але, як і кожен первісток, недосконалою. Моментами сюжету не вистачає динаміки, а героєм – часу, аби остаточно закохати глядачів у себе, втім, такий багатообіцяючий початок може свідчити лиш про одне: ми ще почуємо про Отем де Вайлд, і не раз.
