Смертельне обличчя мрії

Так, в кожного нас є своя мрія, заповітна фантазія – проте, чим менше надій і сподівання її втілити, тим більшу ціну ми згодні заплатити за неї. Ми готові йти до кінця, переходити межу – проте часто задаємо питання – а чи варта ця мрія такою ціною. В кінематографі питання співвідношення ціни і мрії було і є досить розповсюдженим, як в контексті драматичного кіно, так і фільмів жахів. Прикладом можна вважати серію «Виконавець бажань», першу частину яких зняв Роберт Кертцман, а зараз Джефф Водлоу  згодився провести нас на жахливий «Острів фантазій» (Fantasy Island)

…Літак з пасажирами здійснює посадку на таємничому острові – острів, де здійснюються мрії. Пасажири не вірять, що таке може бути – проте, може, а втілить їх містер Рорк. Серед гостей  - поліцейський Патрік, брати Бракс і ДжейДі, жінка-брокер брокер Гвен, тінейджерка Слоун – і в кожного є своя мрія; хтось мріє про дівчат моделей, хтось – повернути кохання. Проте незабаром гості відчувають, що в їх фантазіях з’являється те, що загрожує їхньому життю.

З самих перших кадрів зрозуміло, що автори не намагались знімати культову стрічку – тим більше, що в результаті картина є більше фантастичним трилером, аніж повновісним «жахастиком». Автори відкинули натуралізм, і зосередились власне на химерах людської душі – причому іноді звертаючись до комедійного напряму. Так, бажання гостей часто заводять їх володарів в глухий кут… проте самі відвідувачі готові боротись до останнього. Ще один плюс  стрічки – це власне атмосфера самого райського куточка, в яке приходить дух пекла, операторська робота і музичинй супровід «на рівні». Найбільше претензій, звісно, відноситься до логіки взаємозв’язків у сюжеті – де починалось і закінчувалось те чи інше бажання.

Акторська гра витримана в контексті жанру – і все таки більше трилеру, аніж глибокого рівня жахів. Мабуть, Майкл Пенья, за сюжетом, будучи господарем острова, так само є господарем самої стрічки – він впевнено веде відвідувачів шляхо - м їх бажань і так само зберігає власну таємницю. Власне, серед гостей виділив би образ  Гвен Олсен – у виконанні акторки і моделі Меґґі Кью. Загалом, актори грають в рамках канонів, що звісно прийдеться до смаку поціновувачам класики.

Як висновок. «Острів фантазій» не хапає зірок з неба, його сценарій можна було б зробити більш логічним, проте і в такій формі він буде цікавим для поціновувачів жанру, а відсутність явного натуралізму і спроба грати на комедійному полі– розширить аудиторіюТак, в кожного нас є своя мрія, заповітна фантазія – проте, чим менше надій і сподівання її втілити, тим більшу ціну ми згодні заплатити за неї. Ми готові йти до кінця, переходити межу – проте часто задаємо питання – а чи варта ця мрія такою ціною. В кінематографі питання співвідношення ціни і мрії було і є досить розповсюдженим, як в контексті драматичного кіно, так і фільмів жахів. Прикладом можна вважати серію «Виконавець бажань», першу частину яких зняв Роберт Кертцман, а зараз Джефф Водлоу  згодився провести нас на жахливий «Острів фантазій» (Fantasy Island)

…Літак з пасажирами здійснює посадку на таємничому острові – острів, де здійснюються мрії. Пасажири не вірять, що таке може бути – проте, може, а втілить їх містер Рорк. Серед гостей  - поліцейський Патрік, брати Бракс і ДжейДі, жінка-брокер брокер Гвен, тінейджерка Слоун – і в кожного є своя мрія; хтось мріє про дівчат моделей, хтось – повернути кохання. Проте незабаром гості відчувають, що в їх фантазіях з’являється те, що загрожує їхньому життю.

З самих перших кадрів зрозуміло, що автори не намагались знімати культову стрічку – тим більше, що в результаті картина є більше фантастичним трилером, аніж повновісним «жахастиком». Автори відкинули натуралізм, і зосередились власне на химерах людської душі – причому іноді звертаючись до комедійного напряму. Так, бажання гостей часто заводять їх володарів в глухий кут… проте самі відвідувачі готові боротись до останнього. Ще один плюс  стрічки – це власне атмосфера самого райського куточка, в яке приходить дух пекла, операторська робота і музичинй супровід «на рівні». Найбільше претензій, звісно, відноситься до логіки взаємозв’язків у сюжеті – де починалось і закінчувалось те чи інше бажання.

Акторська гра витримана в контексті жанру – і все таки більше трилеру, аніж глибокого рівня жахів. Мабуть, Майкл Пенья, за сюжетом, будучи господарем острова, так само є господарем самої стрічки – він впевнено веде відвідувачів шляхо - м їх бажань і так само зберігає власну таємницю. Власне, серед гостей виділив би образ  Гвен Олсен – у виконанні акторки і моделі Меґґі Кью. Загалом, актори грають в рамках канонів, що звісно прийдеться до смаку поціновувачам класики.

Як висновок. «Острів фантазій» не хапає зірок з неба, його сценарій можна було б зробити більш логічним, проте і в такій формі він буде цікавим для поціновувачів жанру, а відсутність явного натуралізму і спроба грати на комедійному полі– розширить аудиторію