Ласкаво просимо в дитинство
Попри завищені очікування, всі надії на якісне кіно справдились у повній мірі. Вийшло динамічне видовище, у найкращих традиціях оригінального диснеївського мультфільму шістдесятих. Автори зберегли оригінальні пісеньки, які вже стали класикою, а саме головне – атмосферу мультику. Щоправда, тепер все дещо страшніше і темніше (Шерхана зробили просто еталонним антагоністом), але однаково насамперед для дітей.
Звичайно фільм би не був таким, яким він є, без сучасної комп’ютерної графіки. Всі звірі намальовані дуже особливо. Не стільки реалістично, скільки з метою передати той чи інший характер персонажа. При чому екранного часу кожен звір отримує рівно стільки, скільки нам потрібно, щоб у нас створився образ того чи іншого персонажа, і відповідне ставлення до нього. Тим самим зусиллями режисера Джона Фавро комп’ютерна анімація виглядає дуже живою. Можливо, навіть живіше і харизматичніше самого Мауглі, що заступає на другий план, перед Шерханом, Багірою, Балу, і Королем Бандерлогів.
Плюс сподобався український переклад. Звісно, шкода, що не вдалось в оригіналі почути Біла Мюррея (Балу) і Крістофера Уокена (Король Бандерлогів), але те, які обіграли на сучасний манер сцену з Королем Бандерлогів, - це просто супер.
Загалом так і хочеться сказати: хороше кіно з хорошими акторами. От тільки акторів там немає.
