«У нього є армія, а нас лише семеро»
Попри те, що Клінт Іствуд своїм «Непрощеним» підвів риску під вестерном ще у далекому 1992 році, час показав, що жанр ще далеко себе не вичерпав. З тих пір до історій про ковбоїв вже неодноразово зверталися інші режисери, зокрема, Сем Реймі («Швидкий та мертвий»), Рон Ховард («Останній рейд»), брати Коени («Справжня мужність») та двічі Квентін Тарантін (це якщо не рахувати того, що «Вбити Біла» також вважається спагетті-вестерном). З недавнього можна згадати «Джейн бере зброю» з Наталі Портман у головній ролі, а невдовзі на екрани має вийти серіал «Westworld» сценариста Джонатана Нолана, який судячи з соковитих трейлерів запропонує поєднання вестерну та утопічної фантастики. Тому, вочевидь, чутки про смерть вестерну є істотно перебільшеними. Інша справа, що вестерн перестав бути чистим жанром і став запозичувати якісь риси фантастики, бойовика, комедії, жахів, трилера, тощо. Яскраві тому приклади (незважаючи на те, що фільми вийшли невдалими) – «Дикий, дикий Вест» Барі Зоненфельда з Уілом Смітом та «Ковбої проти прибульців» Джона Фавро з Деніелом Крейгом. Навіть повнометражні мультфільми мали предметом сюжети про дикий захід («Ранго»).
«Чудова сімка» (2016) також не зовсім вестерн у чистому вигляді, оскільки значна частина екранного часу припадає саме на екшн-сцени, тим самим більше нагадуючи бойовик. У класичних вестернах увага зверталась насамперед на персонажів і взаємовідносини між ними. Звичайно, постановці екшн-сцен також завжди вистачало уваги, але не тільки і не стільки. Якщо згадати надзвичайні і неповторні спагетті-вестерни Серджио Леоне, то багато-хто пам’ятає прищур Клінта Іствуда, музику Еніо Моріконе або швидкі цитати, що вже стали афоризмами («Якщо хочеш стріляти, стріляй» каже Туко, персонаж Елі Воллаха з «Хорошого, поганого, злого»), але мало-хто бажає передивлятись ці кінофільми за надзвичайні трюки чи спецефекти. На щастя, у новій «сімці» режисер Антуан Фукуа також багато в чому використав олдскульні підходи, взявши реальні декорації і мінімум комп’ютерної графіки, але однаково факт залишається фактом: це вже не той вестерн, що раніше.
Власне, якщо говорити про «Чудову сімку», то це рімейк класичного вестерна Джона Стерджеса, який в свою чергу переоповів історію, розказану Акірою Куросавою в «Семи самураях». Історія проста: сім ковбоїв стають на захист пригнобленого села. При чому в оригінальному фільмі 1960 року ковбоїв грали видатні актори того часу: Юл Бріннер, Стів Макуїн, Черльз Бронсон. Перша «сімка» також вийшла у СРСР і стала одним з улюблених фільмів радянських глядачів. Багатьом вона могла запам’ятатись гарною музикою, яку також можна почути у титрах рімейку, діалогами та приємними акторськими роботами.
Очевидно, що діалоги оригінального фільму сподобались і сценаристам нового. Так, Кріс Прет, всім відомий за головну роль у «Вартових галактики» неодноразово повторює жарт, розказаний Стівом Макуіном у оригінальній «сімці», порівнюючи своє становище зі становищем людини, яка падає з п’ятого поверху і при цьому каже: «Поки що все іде гаразд». Щоправда, в устах Кріса Прета все таки це звучить ще не так яскраво як свого часу у Стіва Макуіна (останній, до речі, зіграв Томаса Крауна в оригінальному фільмі «Афера Томаса Крауна», пізніше перезнятому з Пірсом Броснаном у головній ролі), але загалом персонаж Прета прекрасно вписується в ковбойську історію, і, напевно, поки що є єдиним достойним претендентом на роль нового Індіани Джонса.
Інші актори у «Чудовій сімці» також справляють приємне враження. Дензел Вашингтон вже втретє з’являється в фільмах у Антуана Фукуа (до цього, «Тренувальний день» і «Зрівнювач»), і грає, напевно, одного і того ж героя, що і раніше: крутого і досвідченого одинака з темним минулим. На своєму місці у фільмі також знаходяться Ітан Хоук, Вінсент Донофріо і Лі Бьон-Хон, а також Пітер Сарсгаард у ролі злого психопата, але, на жаль, режисеру не вдається повністю розкрити характер кожного із них та пояснити причини поведінки героїв.
Загалом, Антуан Фукуа зняв типовий видовищний блокбастер, дивитися який приємно (особливо для тих, хто відчуває ностальгію за старими вестернами), але передивлятися бажання не виникне. «Тренувальний день» залишається найкращим фільмом постановника.
