Мумійо із Томом Крузом
Із Вікіпедії: «Мумійо являє собою шматки неоднорідної щільної, твердої маси з нерівною або зернистою, матовою або блискучою поверхнею, легко- або тугопластичної консистенції…». Подібним чином, виглядає і фільм «Мумія» режисера-новачка (для нього це лишень другий повнометражний фільм) і досить непоганого сценариста Алекса Курцмана. Кіно неоднорідне, із непоганим відеорядом та зовсім спрощеним сценарієм, гідними, хоч і нечастими спецефектами, та слабкою грою акторів. І програє по всіх статтях дилогії «Мумія» Соммерса, знятій на грані тисячоліть.
До акторської гри, напевне, найбільше запитань. Том Круз не вперше грає хлопця, який рятує світ, але у фільмі він постає солдатом із інтелектом 20-річного хлопчака, який і досі не визначився зі своїм місцем у житті, безповідповідальним та тупуватим. Погодьтесь, як для 50-річного актора – занадто просто, і, я б сказав, дико. Брендан Фрейзер в «Мумії» 1999-го року теж не був наділеним інтелектом вченого, але він був молодшим і його вчинки виглядали швидше випадково незграбними, аніж незрозумілими. Ще є друг-імбецил головного героя, який, напевне, мав виконувати роль, подібну, до ролі Джона Ханни у тому ж фільмі 99-го – проте весь фільм він тільки бісив, а не смішив. Аннабель Волліс, помічниця і романтичний інтерес головного героя, своєю відсутністю акторської гри тільки дає можливість із жалем згадати наскільки органічно у своїй ролі виглядала Рейчел Вайс. Вгодований Рассел Кроу дуже розчарував, він спробував зіграти тільки за рахунок своєї харизми? чи там взагалі не було що грати?
Тут і питання зразу до сценарію. Більшість персонажів відкривають рот тільки для того, щоб ляпнути якусь дурницю типу «Давай, надери їй зад!» або поговорити про внутрішній звіт, сутність зла чи інші небилиці, незрозумілі ні для нас, ні для них. Герої завжди кудись біжать, проте не до кінця розуміють куди і навіщо, а фінальна сутичка виглядає просто сумно… Як для початку анонсованого «Темного Всесвіту» фільм занадто слабко розкриває персонажів, і взагалі не будує ніякого базису для наступних історій – а це провал. Кумедних моментів насправді мало, і вони настільки відірвані від загальної сюжетної канви, що як розважальне кіно «Мумія» теж не годиться, на відміну від кіно 1999-го року, який був більше комедією, аніж гостросюжетним пригодницьким фільмом. Який жанр у «Мумії» з Томом Крузом – загадка...
Та слід відзначити і досить приємні моменти у фільмі – непогана роль Софії Бутелли, власне Мумії, принцеси Аманет, можливо через те, що вона мало говорила, отже мала менше шансів сказати тупість. Класно і зі смаком зняті сцени падіння літака та автомобіля, слід відзначити операторську роботу, це було справді захопливо. Та й кіно саме по собі не набиває оскомини постійним самоповтором як 5-ті «Пірати» чи 8-й «Форсаж», дивиться легко, як звичайний літній блокбастер. Безсумнівно, сподобається шанувальницям Тома Круза. Але цей блокбастер не є якісним творінням, а посередністю, яка забудеться вже через день. Чи таким має бути початок «Темного Всесвіту» - велике питання…
