О.М.О.Н.
Не пригадую як давно я бачив бойовик, я кому не було б надмірного насилля, сцен сексу та брутальної лексики. Виявляється бувають і такі. У кінотеатрі "Київ" відбулася прем"єра блокбастера "S.W.A.T." (Спецназ міста ангелів). Набір потужного екшена, гри хороших акторів, дотепного гумору та незамислуватого сюжету зробили своє діло - принесли задоволення.
Уявіть собі ситуацію, коли режисеру Кларку Джонсону, який "з'їв собаку" на малобюджетних серіалах про трудові будні поліцейських, дали в руки фільм з бюджетом у 80 мільйонів доларів. Хочеш не хочеш, а видаси продукт гідний уваги. Причому, телевізійні напрацювання не залишилися зайвими. Добра частина фільму створює враження шоу у реальному режимі, а стиль зйомки і монтажа нагадує старі добрі часи старих добрих бойовиків. Навіть звичайна стрілянина перетворилася на таку, що глядач на собі відчуває віддачу.
Сюжет фільму простий до неймовірного. Хорошого спецназівця Джима Стріта (Колін Фаррелл) виганяють через поганого спецназівця. Можна було б до пенсії протирати штани та зброю на складі, якби не шанс у вигляді пропозиції сержанта Хондо (Семюель Ел Джексон) повернутися. Пропизиція прийнята і після спецтренування - спецпідрозділ готовий. Крім героя Фаррела туди потрапили ще пару типажів, яких гають реппер LL Cool J, жіночна але як завжди з перцем Мішель Родрігес (Три ікси, Резидентне зло), смазливий, але андерейтед Джош Чарльз та вічний солдат Брайян Ван Холт (База Клейтон). Ну і перше ж серйозне завдання - перевезення міжнародного злочинця, який пообіцяв 100 мільйонів тому, хто його звільнить. А цифра з вісьма нулями кому тільки не закрутить голову...
Фарелл набирає обертів від блокбастера до блокбастера, міцно закріпивши себе в категорії А. Головна роль у "Александрі" пряме свідчення тому. І хоч роль Стріта дуже схожа на роль Фаррелла у тому ж Рекруті, проте саме йому а не Марку Уолбергу надали перевагу при відборі. А от у Семюеля Ел Джексона кількості однотипних ролей стає і того більше. Він практично не виходить із свого амплуа крутого мілітариста (Шафт, База Клейтон, Три ікси). Хоча що й казати: його шарм якраз "в тему".
Як для свого жанру, діалоги фільму непогано продумані і просто майорять жартами (навіть дуже дотепними).
Пару слів про саундтрек: Linkin Park, Jane's Addiction, Rolling Stones, Apollo Four Forty, отже - здорово, ритмічно і потужно.
Висновок: Дорогий і якісний динамічний бойовик із колоритними героями без особливого навантаження по сюжету.