Свобода вибирати
Так, звичайно, право вибирати свій шлях в житті – мабуть, найкраще, чого може досягти людина. Поклик до творчості, що живе в особистості, максималізм, часто зустрічаються з об’єктивними і суб’єктивними обставинами життя, що руйнують творчу особистість, проте правильний самоаналіз, підтримка близьких допомагає «перезавантажитись» - і йти далі. Одна з таких історій і розповідається у стрічці «Де ти поділась, Бернадетт?» (Where'd You Go, Bernadette) режисера Річарда Лінклейтера, знятої за романом Марії Семпл, і представленої компанією «Вольга Україна».
…Отже, архітекторка Бернадетт Фокс, колишня зірка архітектури США, новатор, творець ряду революційних концепцій в мистецтві, відійшла від справ і живе щасливим і забезпеченим життя зі своїм чоловіком Елджі, виховуючи чарівну і талановиту доньку – Бі. Саме бажання останньої поїхати з батьками до Антарктики, стає, спочатку підсвідомою причиною, а потім явною – яка виводить назовні усі протиріччя, з якми зустрілась Бернадетт.
…Так, можна сказати, що це комедія, комедійна драма з елементами детективу, проте краще буде сказати – це казка. Такі події цілком реальні, проте для стрічки характерний такий легкий, грайливий характер, хоча самі обставини складаються для жінки більш, ніж непросто, проте саме вони надихають героїню робити дива. Загалом, знову ж, це більше «жіноча» стрічка, власне переживання творчої кризи і кризи середнього віку тут осмислене через призму авторки роману-першоджерела, і самого персонажу, так само як і емоційно-наївні рішення того чи іншого епізоду. Тільки в героїні розпочинається конфлікт – і на допомогу приходить сусідка, з якою конфліктувала Бернадетт, невеличкі труднощі – і ось її мрія може стати реальністю. Дзеркалом героїні стає її дім – талановитий архітектор і дизайнер не знає як підпорядкувати речі, проте цей безлад – по своєму естетичний, осмислений, як багато окремих елементів мозаїки, що чекають свого часу, щоб скластись в одне ціле. Загалом, темп стрічки досить неквапливий, слід зазначити, що самі герої належать до «прогресивної» побудови взаємовідносин, які можливі лише в прошарку заможної інтелігенції.
Гра акторів. Це стрічка одночасно і героїні Бернадетт, і акторки, що її блискуче втілила її на екрані – Кейт Бланшетт. Ми бачимо відродження в жінці митця, причому не абстрактне бажання, а вміння втілити його у конкретну ціль. Судячи з діалогів, кожен період життя архітекторки був би вартий окремого епізоду – а чи протистояння з магнатом забудовником, а чи успіх ввійти в «чоловічий клуб» провідних архітекторів США, а чи важке материнство; проте, саме період кризи, подолання перманентного легкого виснажуючого стресу, як сумми усіх років життя, виявився автору найбільш цікавим. Підбір акторів на інші ролі, теж відповідає загальній задумці авторів, коли персонажі трохи переграють, надаючи історії відтінку притчі.
Як висновок. Так, стрічку «Де ти поділась, Бернадетт?» можна вважати такою собі «жіночою казкою», коли «свобода вибору» приводить до «вибору свободи»; для чоловічої аудиторії він буде скоріше засобом зрозуміти жіночу половину, проте відчути усі тонкощі картини буде заскладно.
