Алексей Першко - Написав рецензії

 Австралієць Джордж Міллер продовжує справу всього свого життя - сагу Шаленого Макса (нехай і без його фізичної присутності у двох останніх стрічках). Напевно, в далекому 1979 році, знімаючи першого "Божевільного Макса", він і не припускав, що справа зайде так далеко. І тим не менш - і на щастя - це сталося.

Німецький режисер Моріц Мор представляє на суд українського глядача стрічку "Пробивний чувак", яка є для нього дебютом у великому кіно. Цікаво буде знати й те, що прем'єра фільму відбулася на престижному кінофестивалі в Торонто, а в його основу лягла однойменна короткометражка автора, яка зуміла зацікавити маститого режисера і продюсера Сема Реймі.

Фраза про те, що режисер, який намагається перезапустити вдалу франшизу, здебільшого або взагалі не справляється із завданням, або ж виробляє щось, що явно поступається прародительці, вже давно стала загальним місцем. Але за незгасної любові великого Голлівуду до подібного виду кінематографічного спорту її - на жаль! - доводиться повторювати і повторювати.

Ті з глядачів, які, йдучи на фільм "Суперники", очікували побачити фільм про теніс, будуть розчаровані. Не зовсім, звісно, але річ у тім, що в цьому випадку варто звернути увагу на ім'я режисера.

Колись Дев Патель зробив собі ім'я, зігравши головну роль у Денні Бойла в "Мільйонері з нетрів". Зараз він подорослішав і знову повернувся в ці нетрі (нехай і вигадані), уперше сів у режисерське крісло і зняв самого себе в кривавому, стилізованому екшн-бойовику, в якому поєднується і хаотична непередбачуваність "Олдбоя" Пака Чан-Ука, і збройовий балет із франшизи "Джон Вік".

У перших рядках цього тексту, присвяченого виходу на екрани стрічки "Омен: Початок", варто зазначити, що вона перевершила очікування: досвід останніх років із нескінченними розширеннями легендарних франшиз (у цьому разі мова про приквел) давав усі підстави припускати найгірше, але перший "Омен" режисера-початківця Аркаші Стівенсона виявився не таким уже й поганим (а місцями навіть гарним). Але й одкровенням не став.

Режисер Джил Кінан, який відповідав разом із Джейсоном Рейтманом за сценарій попередньої ітерації "Мисливців за привидами", сів у режисерське крісло з наміром перевершити її комерційні досягнення. Поки що видається, що завдання це здійсненне, але насилу.

На екрани України виходить черговий "довгобуд" - стрічка за повістю Кузьми Скрябіна "Я, Побєда і Берлін", шлях до глядача якого почався чотири роки тому. У авторів вийшов цілком легкотравний продукт, що має шанси завоювати глядацькі симпатії - хоча варто тримати в пам'яті, що всім шанувальникам того чи іншого кумира догодити часом дуже і дуже складно.

Дені Вільньов, як і завжди, тримає слово – він обіцяв, що друга частина «Дюни» буде не сиквелом, а саме продовженням частини першої: стрічка починається рівно в той самий момент, коли закінчилася попередня частина. Але варто зауважити, що навіть перша частина «Дюни» в порівнянні з другою виглядає як діорама, зроблена у взуттєвій коробці. Монументальність другої «Дюни» (у всіх її складових) – як би пафосно це не звучало – вражає уяву навіть досвідченого глядача.

Голлівуд продовжує відчайдушні спроби відродити як прокат загалом, так і інтерес до супергеройського кіно, який згас несподівано швидко, буквально за кілька років. І варто сказати, що "Мадам Павутина" Сі.Джей. Кларксон навряд чи варто вважати вдалою спробою на цьому шляху (який, можливо, веде в нікуди).