Кіборги. Діалоги про війну. Суперечки про нас

«Кіборги» - це історія групи добровольців, які восени 2014 року відправилися захищати Донецький аеропорт від сил ворога, що мали чисельну перевагу. У вируючому котлі варилися люди різних соціальних верств, протилежних характерів, що говорили різними мовами, але які мали одну спільну мету – захистити свою країну від агресора.

Режисер «Кіборгів», Ахтем Сейтаблаєв, два роки тому сам виконав одну з ролей в міні-серіалі «Гвардія», першій картині про братську агресію. Серіал не ставив на чільне місце художню цінність, тому кіноляпи там обчислюються десятками, а дешевизна постановки та відсутність акторської гри навіть у Олексія Горбунова можна вгледіти неозброєним оком. Вся суть «гвардійської» місії була відлита в бронзі реплікою все того ж Горбунова: «Ось і виросли нові герої!». За цю фразу фільму можна було пробачити багато всього.

«Кіборги» - це фільм не про війну в тому вигляді, що був показаний в рекламному ролику. В ньому немає великої кількості батальних сцен а-ля «Спасіння рядового Райана», хоча камера, що тремтить, та земля на об'єктиві дають однозначну алюзію на творіння Спілберга. Знята в трьох-чотирьох основних замкнутих локаціях, стрічка не намагається вразити масштабністю. Натомість вона рухає фокус в протилежному напрямку та провокує глядача зазирнути в себе, щоб зрозуміти, чому він любить Україну і через що він готовий захищати її зі зброєю в руках.

Сценаристу Наталії Ворожбит вдалося поєднати протилежне – уникнути ура-патріотичного пафосу без зниження градусу драматичного надриву, якого вдається досягнути за рахунок конфлікту поколінь та поглядів в команді українських воїнів, а також протистояння ідеологій з протилежною стороною. Наші «кіборги» - це живі люди. В них є страхи, переживання, трапляються зриви, вони плачуть, випивають, лаються, вони порушують накази. У перервах між боями солдати неодноразово зіштовхнуться в ідеологічних суперечках та навіть релігійних переконаннях. У них різне уявлення про минуле і майбутнє України. Але всі вони досить міцні, щоб не полишати свої теперішні позиції.

За відтворення образу ворога робота Сейтаблаєва заслуговує окремої відзнаки. Російські «туристи» разом з донбаськими сепаратистами – це не ті карикатурні «німці», яких малювали в радянських фільмах про війну, та й «Гвардія» пару раз із такими згрішила. У противника є особистість, він ідеологічно підкований та вмотивований. Протистояти йому нелегко. Перемогти такого – за честь.

«Кіборги» не зайдуть, як розважальне попкорнове кіно. Візуально якісний фільм Ахтема Сейтаблаєва вийшов багатошаровим та таким, що провокує непрості роздуми про втрачені історичні можливості, спокутувати які доводиться кров'ю молодого покоління. Цей фільм про нас усіх.

«Кіборги» однозначно рекомендуються до перегляду. Щоб з позиції нашого сьогодення побачити пройдене вчора та зрозуміти, якою ціною ми наближаємо наше завтра.