Шерлок Дулітл
Вікторіанська епоха в кіно – знову в моді. Загалом, кіномистецтво уважно ставилось до цього періоду завжди..Напрочуд успішно пройшла у світовому прокаті стрічка «Абатство Даунтон» і ось, автор стрічки «Дулітл» (Dolittle), а саме режисер і один з співавторів сценарію Стівен Ґейґан втілилив на екрані історію ветеринарного лікаря, що міг розмовляти зі звірями.
Трошки передісторії. Більшості з нас знайома стрічка 1989 року з Едді Мерфі, де події відбуваються в ХХ сторіччі, проте вона є «осучасненим» і «амеріканізованим» варіантом стрічки Річарда Флейшера 1967 року, де розвиток пригод відбувався у вікторанській Англії. Сучасна стрічка є ближчою саме до тих самих книжок Х‘ю Лофтінга – і ось глядач потрапляє у вир пригод людини з чарівним даром.
…До відлюдника, доктора Дулітла маленький хлопчик Стаббінс приносить поранене більченя – він не хоче бути мисливцем, і при зустрічі з харизматичним ескулапом мріє стати його помічником. В цей самий час до садиби харизматичного лікаря приходить місс Роуз - фрейліна королеви Вікторії- остання лежить при смерті в королівському палаці. Дулітл після /«для ока»/ вагань пускається в довгу і небезпечну подорож. Його супроводжує незвичний почет – зі свити звірів (ведмідь, папуга, горила, саме більченя): їх завдання знайти ліки, розгадати таємницю змови, і дати відповідь на багато питань минулого. Звісно, сценарій не дуже обтяжливий і лінійний, з рядом цікавих локацій, так щоб і складні речі не перевантажували юного /і дорослого/ глядача, а прикрашає їх чудова українська озвучка, як наприклад, «Полярний ведмідь тобі товариш».
Загалом, одна з перших стрічок 2020 року характеризує повернення в 20-ті, 30-ті роки ХХ сторіччя. Так, тепер актори грають на тлі «намальованих» декорацій, задній план, хоч і неймовірно ошатний, проте автори навіть не намагались в ньому хоча б приблизно співставляти пропорції. Власне це не особлива вада, а просто особливість відходу від мистецтва масштабних і натурних декорацій у великобюджетних стрічках (згадаймо хоча б «Дамбо»); думаю, це віяння - лише тренд «наших 20-х». В інших розрізах з візуальної частини все чудово – анімація персонажів та планів, а в контексті звірів можна бути враженим з якою увагою тут підійшли до кожної дрібниці – від мишенят, які виконують роль шахів, до дракона біля Едемського дерева.
Слід визнати, що ця стрічка – стрічка Роберта Дауні-молодшого. Так, це той самий Шерлок – проте для дітей. Він робить нарочито картинні жести, такі ж самі вичурні словесні пасажі, і живе в ту саму епоху – проте тепер він лікар, і не може робити «дорослі» заяви. Так, їх стиль тут дитячий, проте настільки заворожуючи-награний, і власне в його руслі і рухаються інші персонажі. Мабуть, єдиний хто відходить – це епізодична роль Антоніо Бандераса в образі короля королівства «розбійників і піратів» - драматична і напрочуд глибока
Як висновок. Завдяки, так Роберту Дауні-молодшому, «Дулітл» можна вважати ідеальною стрічкою для легкого відпочинку і дорослого глядача, і дітей. При всьому цьому стрічка занадто легка, і згадку про неї можна порівняти лише з доторком казки, а не твору, що змушує замислитись про речі і світ, його мораль - хоч трохи серйозно.
