Аристократичні страждання
Так, зізнаємося – майже кожна людина явно чи підсвідомо намагалась рівняти себе до рівня «аристократії». А чи, наприклад, жартівливо, в ролях на свята, «принців» , «принцес» чи «леді», а чи серйозно шукаючи свої шляхетський родовід. Класичним, проте дуже ідеалізованим, є збірний образ британської аристократії 18-19 сторіччя, - крихітного прошарку суспільства Британської Імперії. Проте, зважаючи на їх величезні вплив і статки, він залишив багатий культурний пласт, у всіх царинах мистецтва і культури, який є цікавим і зараз. Саме однойменний роман Джейн Остін «з життя аристократії» «Емма» і ліг в основу однойменної комедійної драми Отема де Вайльда.
Емма Вудхаус – красуня, спадкоємниця величезних статків, і саме вони дають їй можливість не шукати вигідного заміжжя. Проте залицяння кавалерів, та сердечні переживання її компаньйонки Гаррієт Сміт, змушують розтопити почуття, з першого погляду, незворушної леді.
Загалом, «Емма» втілює на екрані всі можливі і неможливі міфи про аристократію, і про британську в тому числі. Втілює неймовірними костюмами, галантністю кавалерів та елегантністю леді, ідеальними манерами… Сюжет не може побалувати глядача динамікою, він не більше – і не менше – ідеальний дамський роман, який, можливо, читає сама Емма після чаювання. Так, саме шати стрічки – це і є головне в ній – декорації заможного життя: одяг, інтер’єри, бали, розкішні екіпажі; «іншого» життя, гострих кутів протиріч, драйву змагання- тут нема в принципі.
Власне, головне, що дійсно робить стрічку живою – це гра акторів. «За рядками», через деяку показну награність відчувається…іронія. Іронія над світом аристократії, героями, більша частина життя яких проходила в балах і чаюваннях, обмороках через темпераментну проповідь, життя, где гіркота втрати близьких компенсувалась обговоренням заповіту і статків. Так, звісно і головні персонажі, як Емма і її подруга Гаррієт Сміт у викоанні Ані Тейлор-Джонс та Мії Гот, і персонажі другого плану - складають чудовий акторський ансамбль. Слід зауважити, що жіночі персонажі, згідно канонів дамського роману, втілені куди більш фактурно, аніж персонажі чоловіки.
Як висновок. «Емма» - це передусім «жіноче» кіно, дамський роман на екрані в такому певному ідеалі; чоловічу аудиторію і поціновувачів динамічного кіно він може зацікавити лише співставленням з літературною підосновою та чудовими декораціями.
